2017 р. Звід пам’яток України

Роман Офіцинський

Хуст – місто обласного підпорядкування (1998), районний центр. Входить до Списку історичних населених місць України з датою заснування 10-11 ст.

Розташований на просторій рівнині між річками Тисою і Рікою, що омивають місто з півдня і заходу, зливаються західніше міста. Конусоподібна Замкова гора увінчана руїнами середньовічного кам’яного замку. Через Хуст проходить шосе Ужгород-Рахів, залізниця Батьово-Солотвино. Відстань до обласного центру – 109 км.

Площа міста – 8 кв. км, населення – 31,8 тис. осіб (2013).

Заселення території Хуста розпочалося 150 тис. років тому. Археологічними дослідженнями тут виявлено пам’ятки палеоліту, мезоліту, неоліту, доби бронзи і заліза. Як укріплене поселення Хуст існував у 10 ст. Кам’яний замок будували близько сто років, закінчили 1191. Він функціонував упродовж шести століть.

Хуст лежав на сухопутному і водному шляхах, якими перевозили сіль з копалень Солотвина. Замок відбивав напади ворогів, зокрема монголів у 1241. За угорських королів Гейзи ІI (1141-1162) та Іштвана III (1162-1172) в Хусті поселилися саксонські ремісники, пов’язані з цеховим ремеслом. Від початку 14 ст. місто стало центром Марамороського комітату.

У квітні 1329 король Людвік Великий наділив Хуст привілеєм коронного міста, а Хустський замок отримав статус королівського гарнізону. Його коменданта призначав король. Зазвичай комендант замку займав посаду піджупана – заступника керівника комітату.

1380 римо-католики збудували у Хусті готичну кам’яну церкву св. Єлизавети. У 1523 храм став протестантським. У 1638 граф Бетлен провів його реконструкцію. Під час реставрації 2004-2005 рр. відновили старовинні розписи 15-16 ст. Нині церква є протестантською.

Римо-католицьку парафію відновлено 1765. У 1799-1802 рр. був зведений римокатолицький костел св. Анни, оскільки реформати не віддали церкву св. Єлизавети. Використали каміння руїн замку, звідти перенесли у новозбудований храм дзвін і годинник, що є реліквією міста і показує середньоєвропейський час.

Після розпаду Угорщини 1526 за Хуст точилася боротьба між трансільванськими князями й австрійськими імператорами. Влітку 1594 місто спустошили татари, але заволодіти замком їм не вдалося. Інший напад татар зафіксовано 1659. У 1661-62 рр. Хуст взяли в облогу турецькі війська, але місто вистояло.

У 1703-11 рр. Хуст став опорним пунктом боротьби Ференца ІI Ракоці проти Габсбургів. 17 вересня 1703 солдати замку вбили коменданта і приєдналися до повсталих-куруців. У місті виробляли порох і шкіру для куруців. У Хусті 1706 було проголошено незалежність Трансільванії, а 1709 відбувся трансільванський сойм. У квітні 1711 австрійці взяли Хустський замок.

У 1766 відкрили парафіяльну школу. Того ж року, 3 липня, від удару блискавки в порохову вежу було зруйновано замок, загинуло багато людей. 1783 правителька Австрії Марія Терезія відправила свого сина Йосифа з інспекцією в Хуст. Він перевів місцевий гарнізон у Мукачево. Влітку 1798 буря пошкодила останню вежу Хустського замку, його руїни розібрали на будівельні матеріали.

У 1747 греко-католицька громада звела собор Вознесіння Господнього, що набув сучасного вигляду 1855. У 1949 храм передано православним. У 1990 церкву повернули греко-католикам. Хустський Свято-Вознесенський собор є одним з трьох соборів Мукачівської греко-католицької єпархії, ще є в Ужгороді та Мукачеві.

У Хусті народився доктор медицини Іван Орлай (1770-1829) – ректор Ніжинської гімназії вищих наук і Рішельєвського ліцею в Одесі. У грудні 1849 в Хусті помер визначний філософ, член-кореспондент Угорської академії наук, греко-католицький священик Василь Довгович.

Хустська синагога зведена 1872-1875 рр. Це єдина постійна діюча синагога в Закарпатті з часу заснування. Радянська влада намагалися перетворити її на клуб, але єврейські жінки не дозволили. Нині синагогу відвідує півтори сотні парафіян.

На початку 20 ст. в місті проживало понад 8 тис. мешканців, 1930 – 17,8 тис. осіб.

Місто стало важливим пунктом на залізничній лінії Чоп–Солотвино, спорудженій на початку 1870-х рр. У 1915 у підніжжія Замковоі гори на честь загиблих росіян у Першій світовій війні полонені звели пам’ятник-піраміду.

21 січня 1919 в Хусті відбувся Всенародний з’їзд, 420 делегатів якого проголосували за приєднання Закарпаття до України. 23 березня 1919 у місті, як частині Угорщини, проголошено радянську владу. 18 квітня 1919 Хуст захопили румунські війська.

У квітні 1920 місто стало чехословацьким. Тут розмістили гарнізон, адміністративні та освітні установи, зокрема гімназії з українською та чеською мовами навчання. Хуст нагадував етнічний калейдоскоп, де звучала українська, чеська, угорська, єврейська, румунська, німецька мови. Прикрасили місто «державна колонія» двоповерхових котеджів для чехословацьких службовців і будівля реальної гімназії. У місті впорядкували вулиці, сквери, тротуари, набережну і русло річки Хустець. 20 липня 1931 у сутичці поліції та страйкарів, які працювали на регуляції річки, загинув робітник Микола Грицак.

У 1925–29 рр. побудована православна церква Благовіщення божої матері (вул. Керамічна) за сприяння о. Олексія (Олександра Кабалюка), що був її настоятелем до своєї смерті 1947. Нині він канонізований як преподобний Олексій Карпаторуський – сповідник.

У 1921 в Хусті відкрито реальну гімназію. У 1934 для неї звели нову триповерхову будівлю зі спеціалізованими классами та спортивною залою. Гімназія вирізнялась кваліфікованими викладачами. У Хустській гімназії навчалися чехословацький офіцер, Герой Радянського Союзу Степан Вайда, перший заступник міністра оборони Чехословаччини, генерал-полковник Василь Вальо, поет Дмитро Вакаров та ін. На початку 1939 в Хусті діяв український театр «Нова сцена». Тут похований визначний український театральний діяч Микола Аркас.

Після Віденського арбітражу 2 листопада 1938 в Хуст перебрався автономний крайовий уряд Августина Волошина. Місто стало столицею Карпатської України. 15 березня в Хусті відбулося засідання Сойму, що проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Наступного дня на підступах до міста, навпроти с. Рокосова, відбувся бій з угорським агресором. Тут, на Красному Полі, у 2009 на пошанування загиблих у двобої з окупантами заклали меморіальний парк.

Наприкінці Другої світової війни у Хусті діяли підпільники, які допомагали радянській десантній групі Ференца Патакі. П’ятеро з них загинуло в ніч на 27 лютого 1944 . 24 жовтня 1944 в місто вступили підрозділи 4-го Українського фронту.

У радянський час у Хусті працювали промислові підприємства, зокрема меблева, взуттєва, фетрофільцева фабрики. Меблевики постачали продукцію для центральних державних установ СРСР, новобудов Олімпіади-80. Вироби фетровиків експонувалися в Парижі, Пловдиві, Загребі, Монреалі, Лейпцигу. 1980 стала до ладу трикотажна фабрика «Старт». Діяли лісотехнікум, медичне і культурноосвітнє училища.

У Хусті жили визначний редактор, педагог і письменник Олександр Маркуш – автор книжок «Марамороські оповідання» (1956), «Світанок Тисі усміхнувся» (1966), драматург і прозаїк Олександр Сливка.

Домінантою міста є Замкова гора, де знаходяться руїни кам’яної фортеці. Міський центр виділяється густою сіткою вузьких вулиць криволінійного напряму з 2-5-поверховими будівлями. Тут зосереджені адміністративні, культурні, торговельні заклади. Нині в Хусті діє гімназія, 8 загальноосвітніх шкіл, 12 дошкільних закладів, 15 церков, 2 монастирі.

Хустський краєзнавчий музей, заснований у 1963, знаходиться в сучасній триповерховій будівлі. Його експозиція нараховує понад 2 тис. експонатів. У 2006 створено міську картинну галерею.

У Хусті обліковано 2 пам’ятки архітектури 11-16 ст. (руїни замку, Єлизаветинський костел), що ввійшли до Державного реєстру національного культурного надбання України, 1 пам’ятка архітектури місцевого значення (комплекс чехословацьких двоповерхівок 1930), 19 пам’яток історії місцевого значення 20 ст. (2 військові поховання, 3 могили визначних діячів, 1 будівля, де жив визначний діяч, 10 меморіальних дошок, 1 обеліск), 8 пам’яток монументального мистецтва 1915-2012 рр.

Джерела і література

Бізонич М. Хуст у старовинній листівці. – Хуст, 2011. – 128 c.; Висіцька Т. Хуст: сторінки історії та сучасність. – Ужгород: Ліра, 2008. – 680 c.; Достал Я. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької Республіки. 1919-1939 рр.). – Ужгород: Карпати, 2014. – С. 276-278; Паранич К., Фенинец Ю., Хланта О. Хуст // История городов и сел Украинской ССР. Закарпатская область. – Киев: УСЭ, 1982. – C. 529-537; Панця О. Хустський замок. : Ужгород: Патент, 1998. – 44 c.; Сирохман М. Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії. 1990-2010. – Львів: Мс, 2010. – С. 274-279; Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття. – Ужгород: Ліра, 2014. – С. 242-245; Фийнеш Е. Географічний словник Угорщини. Опис населених пунктів Закарпаття середини XIX ст. – Ужгород: ІВА, 2011. – С. 90-91.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Закарпатська область. – К.: 2017 р., с. 401 – 404.