Братські могили
Маргарита Міленкова, Людмила Костюк
Братська могила радянських воїнів, 1941, 1943 (іст ). Вул. Кооперативна, у шкільному сквері.
Поховано 38 воїнів 13-ї армії, які загинули в оборонних боях за місто у кінці вересня 1941 та воїни з 105-ї піхотної дивізії, які загинули під час наступу 4 березня 1943, а також воїни з підрозділів 69-ї і 149-ї стрілецьких дивізій, які загинули 5 вересня 1943 у боях за визволення міста від нацистських загарбників. Відомі прізвища 16 загиблих.
У 1957 на могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна /3,16 м/ на цегляному оцементованому постаменті /1,73 м/. Біля скульптури – дошка з написом.
[Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації, ф. 361, оп. 6079, спр. 17, арк. 283, ф. 201, оп. 321, спр. 96, арк. 59, 62 (оригінал); Державний архів Сумської обл., Ф. НДБ «Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и ее освобождение Красной Армией 1941 – 1943». – С. 315; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 475; Книга Пам’яті України. Сумська область. У 14 т. – Суми, 1997. – Т. 13. – С. 779; Місто, що Дружбою зветься // Зелен-край. Ямпільщина на зламі тисячоліть. – Суми, 2001. – С. 49.]
Братська могила учасників громадянської війни, 1918 – 22 (іст). Вул. Гнибіди. У південно-західній частині скверу.
Поховані учасники Громадянської війни, які загинули під час класової боротьби у 1918 – 1922.
У 1918 – 20 у Хуторі-Михайлівському (з 1962 – місто Дружба) відбувалась жорстока класова боротьба, внаслідок якої влада в селищі мінялась кілька разів. 27 грудня 1917 перший московський червоноармійський загін особливого призначення під командуванням О.Знаменського, після дводенного бою з військами Центральної Ради, заволодів містом. Та коли червоноармійські бронепоїзди відбули за своїм маршрутом, війська Центральної Ради знову відновили владу у Хуторі-Михайлівському. Вдруге загін Знаменського заволодів містом 6 січня 1918. У квітні 1918 Хутір-Михайлівський окупували австро-німецькі війська. Трудящі піднялися на боротьбу проти окупантів. На околицях міста діяли партизанські загони чисельністю близько 1 тис. чоловік. На початку серпня 1918 загін під командуванням В.Боженка зайняв селище, але через деякий час залишив його. Остаточно Хутір-Михайлівський був зайнятий частинами Червоної Армії 19 листопада 1918. У цих боях загинули десятки червоноармійців, партизанів, місцевих активістів.
У 1967 останки учасників Громадянської війни були перепоховані в одну братську могилу. У тому ж році на могилі встановлено залізобетонний обеліск /14,0 м /, увінчаний п’ятикутною зіркою з написом на фасадному боці.
[История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 642; Іванущенко Г. Залізом і кров’ю. Історико-документальні нариси / Г. Іванущенко. – Суми, 2001. – С. 13; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 475.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область. – К.: 2017 р., с. 1343.