Церква св. Миколи

Розмір зображення: 800:585 піксел

Перші згадки про церкву датуються 1668 р. 1, хоча мешканці села в кінці минулого століття вважали, що їх старенька дерев’яна церковця має понад 400 років. 2 У акті візитації 1726 р. описана як дерев’яна будівля зі стовповою дзвіницею, оббитою тертицями, над бабинцем. 3 На початку XIX ст. окрім іконостасу (деякі ікони були датовані 1648 р. 4), обладнана і органами. 5 З 1875 р. – православна. У 1905 р. старанням священика К. Кухаренка розпочалося спорудження нового мурованого храму, за проектом архітектора В. Покровського, в плані витягненого хреста на фундаменті з тесаного каменю. 6 Цегляні нетиньковані стіни були викінчені “під розшивку”. Дзвіниця була влаштована у вежі над бабинцем. Вінчала церкву дерев’яна баня, дахи були покриті дахівкою. Ікони для іконостасу виконала іконописна майстерня Троїце-Сергіївської Лаври під Москвою. 16 серпня 1907 р. церкву урочисто освятив єпископ Євлогій. 7 У міжвоєнний період продовжувала діяти парафіяльна церква. У 1926 р. при старій дерев’яній церкві XVIII ст., перетвореній на цвинтарну каплицю, створена неоунійна парафія св. Микити, яка діяла до початку 1940-х рр. 8 У1935-1936 рр. в селі діяла також невелика місійна греко-католицька станиця монахів-студитів. 9 Православна церква зачинена у 1947 р. після виселення українців під час акції “Вісла”. З 1954 р. – знову діюча православна парафіяльна церква. 10 У 1989 р. за пароха о. Івана Кулика відновлено дахи церкви. У 1993 рр. всередині малювання стін виконали малярі Михайло і Андрій з Луцька.

Розташована в центрі села на рівній ділянці при сільській дорозі. Складається з широкої прямокутної нави посередині, до якої зі сходу прилягає вужчий прямокутний вівтар з вужчою захристією зі сходу, а з заходу – прямокутний дещо вужчий бабинець, до якого з заходу примикає вужчий присінок з двома прямокутними приміщеннями по боках (в північному розташовані сходи на хори, а в південному – невеликий склад). Нава, бабинець, вівтар і захристія вкриті двосхилими причілковими дахами з гребенями на різних рівнях (над навою – найвищим). Двосхилий дах нави має трикутні фронтони над південним і північним входами в наву. Посередині нього здіймається невеликий четверик, завершений чотирибічною банею з ліхтарем і маківкою. Над присінком здіймається ярус чотирибічної вежі, вкритий чотирибічним шпилем з ліхтарем і цибулястою маківкою, фланкованим характерними для російської архітектури цибулястими кокошниками. Стіни церкви нетиньковані, викладені з жовтої цегли, багато прикрашені архітектурними оздобами в російському національному стилі. Всередині церква перекрита пласкими стелями. При західній стіні нави влаштовані хори, оперті на дві колони. Зберігся церковний вистрій початку XX ст.

1. Крип’якевич І. Церкви Холмщини і Підляшшя. – Холм, 1944. – С. 45-49.

2. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 585; ХЦЖ, 1907. 4. 22. – С. 835-839.

3. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, Sygn. 780, а. 230.

4. ХЦЖ, 1907. 4. 22. – С. 835-839.

5. Maliszewski М., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992.

6. ХЦЖ, 1907. 4. 22. – C. 835-839.

7. Там само.

8. Łomaz В. Neounia w Diecezji Siedleckiej. // Chrześcijański wschód a kultura Polska. – Lublin, 1989. – S. 55-76; ЦДІА, фонд 309, опис 1, справа 1064.

9. Шематизм Львівської греко-католицької архиє-пархіїна 1935-1936 рр. – Львів, 1935. С. 360.

10. Ігнатюк І. Холмщина і Підляшшя. // Церковний календар. 1989. – Сянок. – С. 128-131.

Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 196 – 198.