[2006 р.] Музей В’ячеслава Липинського в с.Затурці

(“Музеї України”)

Польський шляхтич Вацлав або В’ячеслав Липинський народився 5 квітня 1882 року у родинному маєтку Затурцях на заході Волині. Після закінчення Першої Київської гімназії В’ячеслав Липинський служив у Ризькому драгунському полку у місті Кременці на Волині, звідки був звільнений через хворобу. Згодом він навчався на філософському факультеті Ягеллонського університету у Кракові та на факультеті літератури і соціальних наук Женевського університету.

На початку Першої світової війни Липинський був мобілізований до російської армії і в чині прапорщика воював у Східній Прусії, проте через хворобу був переведений до резерву. 1917 року він став співзасновником Української хліборобсько-демократичної партії та автором її програми, яка базувалася на двох засадах: приватна власність на землю і незалежність України.

Від початку червня 1918-го року Липинський був послом Української Держави, а згодом і Української Народної Республіки у Відні. Через 15 місяців він пішов у відставку на знак протесту проти страти полковника Болбочана.

Упродовж семи років Липинський мешкав в австрійському гірському містечку Райхенау, редагував журнал «Хліборобська Україна», керував діяльністю створеного ним Українського союзу хліборобів-державників.

1926 року Липинський переїхав до Берліна і працював там в Українському Науковому Інституті, проте наступного року за порадою лікарів повернувся до Австрії. Він оселився у власному будинку у гірській місцевості Бадег поблизу Граца.

1930 року через конфлікт із Павлом Скоропадським Липинський розпустив Союз хліборобів-державників, натомість заснував Братство українських класократів-монархістів.

В’ячеслав Липинський помер сорока дев’яти років 14 червня 1931 року у санаторії «Вінервальд» неподалік Відня.

Те, що за історичним виміром мить, – у житті людини означено цілим періодом. Оглядаючись назад, ще досить виразно бачу відмітку – 1990 рік. Пропливають у пам’яті події тих днів, озвучені людьми, з якими разом виношували в своїй уяві ще не зовсім чіткі обриси нашого майбутнього. Переважали, звичайно ж, романтичні картинки. Проте орієнтири були безпомильно правильні, а дії конкретні.

Жменька людей, які організувались у перший на теренах Локачинського району, що на Волині, Затурцівський сільський осередок Народного Руху України, поклала в основу своєї діяльності відродження пам’яті про нашого славетного земляка В’ячеслава Казимировича Липинського, підняття із забуття його імені.

У червні 1995 року наказом управління культури Волинської облдержадміністрації створюється у Волинському краєзнавчому музеї відділ «Музей В’ячеслава Липинського в с.Затурці». З тих пір ведеться реставрація будинку, яка не закінчена досі. Коштів, виділених із позабюджетного рахунку облради (приблизно 400 тисяч гривень), вистачило на закупівлю будівельних матеріалів та відновлення дерев’яних конструкцій другого поверху, покриття даху черепицею, зміцнення фундаментів, стін та відмостку.

Ці роботи проводились із великими перервами з осені 1995 до 2000-го року. Виділені восени 2004 року 100 тисяч грнивень використано на виготовлення і встановлення вікон, гідроізоляції фундаментів та підбиття стелі першого поверху. З того часу жодної копійки не виділялося.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України №1761 від 27 грудня 2001 року об’єкт набуває статусу «Пам’ятка історії національного значення». У зв’язку із 125-літтям від дня народження видатного українського громадсько-політичного діяча, вченого, політолога, дипломата, яке відзначатиметься у квітні 2007 року, вийшов Указ Президента України «Про вшанування пам’яті В’ячеслава Липинського» від 21 червня 2006 року №555.

У фондах Волинського краєзнавчого музею на тимчасовому зберіганні знаходяться цінні експонати, які чекають свого місця в експозиції меморіального музею В’ячеслава Липинського в Затурцях. Відкриття музею у родинному будинку Липинських стало б не лише даниною пам’яті Великого Українця, а й виконанням прямого обов’язку держави за виховання на його спадщині нових справжніх громадян України. Адже й сьогодні у незалежній Україні тисячі доцентів, професорів, провідників освіти нічого не знають про видатного теоретика української державності, яким є В’ячеслав Казимирович Липинський.

Настав час повернути нашому широкому загалу його ідейно-політичну спадщину. Варто відмітити значний внесок із популяризації наукових праць великого мислителя Волинського інституту імені В’ячеслава Липинського МАУП. Тут, починаючи з 2002 року, щорічно проходять міжнародні науково-практичні конференції, присвячені вивченню спадщини видатного вченого, видаються друком збірники наукових праць учасників, а студенти вивчають праці В’ячеслава Липинського у ході навчального процесу.

На його виконання 30 червня 2006 року за №22819/1/1-06 видано Постанову Кабінету Міністрів України, якою зокрема передбачено «вжиття невідкладних заходів з проведення ремонтно-реставраційних робіт пам’ятки історії національного значення – садиби родини Липинських у с.Затурці Локачинського району Волинської області».