2009 р. Берегсас - місто палаців
Олег Супруненко
Розмір зображення: 600:450 піксел
Дата: 02.12.2009
Підозрюю, що навіть корінний мешканець Берегова-Берегсасу не назве одразу усіх палаців, що збагатили собою архітектуру давнього міста.
Скільки їх? Один, два чи сім? Я б зупинився на п’яти головних, обравши споруди, які мають неабияке історичне значення. „Місто палаців” – непоганий додатковий бренд для Берегова, яке наразі відоме насамперед термальним басейном та винними підвалами. На жаль, із справжнім, класичним замком Берегсасу не пощастило, проте інших будівель стільки, що інші міста Закарпаття можуть по-доброму заздрити.
Як водиться, кожна з них має окрему долю – декому пощастило, в декого вийшло як із життям-зеброю (за смугою білою – смуга чорна), а комусь і зовсім зле, саме час рятувати. Пропоную читачам зробити екскурсію палацами Берегова, аби трохи дізнатися про їхню історію та сучасні проблеми.
Від суду – до інституту
Найвідомішою будівлею міста, безперечно, є сьогоднішнє приміщення Закарпатського угорського педагогічного інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, в минулому – Палац комітатского суду. Важко собі уявити, що цей архітектурний колос збудували усього за два роки. У 1907 році, після оголошеного урядом королівської Угорщини конкурсу, був обраний проект архітектора Міклоша Ібла – у стилі французського бароко.
За наступні два роки (1908-1909) проект був реалізований. Австро-Угорська імперія ще не знала, що жити їй лишалося всього кілька літ, і витратилася із розмахом. Сьогодні можна дивуватись, для чого у маленькому містечку будувати такий величезний суд? Напевно, аби нагадувати маленькій людині, хто вона така в Імперії. Уявляю, з яким острахом заходив обиватель в цю будівлю, навіть якщо не був ні в чому винен, а прийшов за якоюсь довідкою (усі імперії обожнюють бюрократію). Що вже казати про винного (у задній частині триповерхового палацу розміщувалась тюрма)…
В радянський час у історичній будівлі ненадовго розмістили казарму, а потім, надовго, „Завод точної механіки”. Грюкіт із вікон першого поверху може пригадати чимало берегівчан. На початку незалежності в частині палацу розміщувались кілька адміністративних установ, згодом ще й дитяча бібліотека. Демонтаж решток вмерлого заводу тривав багато років. Якось, скориставшись можливістю, я затяг всередину велосипед і прокатився периметром другого поверху – було де їздити…
Кілька років тому перед „очима” кількох теле- та відеокамер з фасаду палацу збили гіпсовий герб СРСР – сидів міцно, робочим довелося попотіти. З початку нового тисячоліття у колишньому Палаці комітатського суду розмістився єдиний в Україні угорський педінститут. Зусиллями його керівництва, зокрема, директора Ілдики Орос, зроблена велика справа із перетворення пострадянських напівруїн у корпус сучасного навчального закладу.
Велика грошова допомога прийшла з Угорщини, зокрема, адміністрація вишу писала листи до угорських міст, і потім іменем кожного спонсора були названі 77 інститутських аудиторій. З українського ж боку адекватної допомоги чекати було годі й до початку економічної кризи. Проте закордонні вливання також давно припились, і якщо всередину будівлі нині не соромно й гостей запросити, то зовнішня сторона навіює сум.
Наразі хоч життю перехожих не загрожує – а було й таке, що доводилось загороджувати частину площі перед фасадом інституту, аби не потрапити під шматки штукатурки. Чи буде у найближчому майбутньому фасад найвеличнішої будівлі Берегова приведений у стан, гідний європейського міста, пообіцяти важко…
Джерело: “Закарпаття online”