Дендропарк «Олександрія»

Національний дендропарк «Олександрія» розташовуються в Київській області України, найближче місто: Біла Церква, площа: 297 га, заснований: 1793 року

Олександрія – дендрологічний парк Національного ботанічного саду HАНУ ім. М. Гришка. Розташований у північно-східній частині Правобережного лісостепу, за 80 км на південь від Києва на північно-західній околиці міста Біла Церква, на висоті 80-106 м над рівнем моря. Парк розкинувся на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.

Система ставів Середньої балки прилягає до Великої Галявини. Тут споруджено Арковий місток, що з’єднує штучний острів з алеєю, який веде до Китайського містка. У західній частині Великої галявини споруджено колонаду “Ехо”.

На перехресті, Березової Соснової алей та алеї Кохання встановлено колону Суму.

Поряд з Дитинцем знаходяться Клини – природне урочище, що охоплює північно-східну частину парку. Східний край клинів займає ділянка Новопарк.

Західну частину “Олександрії” було упорядковано лише в 1860-х pp. У цей час територія набула мисливського профілю, за балкою будуються мисливський павільйон (не зберігся), звіринець, фазанарій, на старій греблі – водяний млин (не зберігся). У долині річки розміщуються рибні ставки.

Нині західна зона є найменш упорядкованою частиною парку. Тут збереглися фрагменти окремих ландшафтних композицій.

У південно-західній частині парку розташовано господарський сектор (нині – дирекція). До нього входять економічний будинок і контора, оранжерея з теплицями (збудована на старому фундаменті у 1963 p.), розарій та фруктовий сад. Основна споруда – економічний будинок, мурований, двоповерховий у центральній частині, з довгими одноповерховими боковими крилами. Фасад будівлі простий. Центр у традиціях класицизму акцентовано колонним портиком, завершеним трикутним фронтоном, а висока із заломом покрівля нагадує прийоми українського зодчества XVIII ст. Упритул до західного крила знаходиться аркадна стіна, збудована для захисту від холодних вітрів.

Парк “Олександрія”, як і більшість ландшафтних парків, не було огороджено. Його межі позначено ровом, на якому стоять ворота головного входу.

У кінці ХІХ – початку XX ст. парк запустів, а у роки соціальних катаклізмів (1917-1920) було зруйновано ансамбль Дитинця.

У травні 1922 р. парк “Олександрія” отримав статус державного заповідника.

Значних пошкоджень зазнав парк у роки Другої світової війни.

У повоєнні роки проводиться його відбудова. У 1946 р. його передано у відання Академії наук України. Проведено роботи щодо впорядкування території, розроблено проект реставрації ансамблю в два етапи: перший – реставрація архітектурних споруд, що збереглися; другий – остаточне оформлення парку.

Перший етап робіт завершено в 1967 р. Відновлено більшість паркових споруд: головний вхід, Ротонду, колону Суму, Арковий і Китайський містки, колонаду “Ехо”. Збудовано нові об’єкти: комплекс джерела “Лев”, Круглу альтанку, оранжерею. Продовжуються роботи щодо облаштування парку й нині.

У різні часи “Олександрію” відвідало чимало відомих людей. Про перебування тут Г.Р. Державіна, О.C. Пушкіна, декабристів, Т.Г. Шевченка свідчать меморіальні дошки на фасаді адміністративного корпусу.

Нині “Олександрія” – державний дендрологічний парк Національної академії наук України.