2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Спасо-Преображенський собор

Собор розташований на узвишші, у створі центральної вулиці міста і є його головною архітектурною домінантою. Зведено його в 1833-1838 рр. за проектом, вірогідно, професора Петербурзької Академії мистецтв А.Мельникова в пам’ять про вихід болгар “з турецького володіння під Російську державу”, у Болграді – адміністративному центрі болгарських біженців. Первісний вигляд інтер’єрів не зберігся, нині тут є стінопис, виконаний у 1912 – 1914 рр. художником І.Піскарьовим.

Побудований у формах ампіру, собор належить до типу хрещато-баневих, центричних. Споруду вирізняє чіткість та врівноваженість планово-просторового вирішення. Головний кубічний об’єм – квадратний у плані, з чотирьох боків до нього прилягають прямокутний вівтар і три притвори. Обабіч портика головного входу над камерами між раменами розміщуються дві дзвіниці. Центральна частина перекрита сферичною банею на підбаннику, який спирається на пандативи, арки та пілони. Інші об’єми перекриті коробовими склепіннями.

Собор побудований з ташлицького каменю; конструкції бані та двосхилих дахів – дерев’яні.

Фасадам будівлі притаманна зібраність, врівноваженість і лаконізм. Вони підпорядковані центрально-осьовій симетрії, акцентовані шестиколонними портиками іонічного ордера. Фасад вівтарної частини прикрашають пілястри. Композиції надає виразності контраст між великими потинькованими площинами стін і ритмом колонних портиків.

Інтер’єр вирізняється цільністю, ясною конструктивною логікою, якісною інсоляцією. Горизонтальне членування підкреслює чітка лінія карниза. Важливу роль в інтер’єрі відіграють малювання.

Храм належить до найвиразніших церковних споруд України доби класицизму.

О.І.Тищенко

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 193.