Після набуття Україною незалежності (сучасний етап)
Поколінням українців, що невтомно будували діаспору присвячується
Буенос-Айрес розкинувся на березі Ла-Плати неозорою мережею кварталів. Щоб оглянути його треба багато походити. А одночасно уявити собі як виникало це місто, як воно розвивалося, з’являлися все нові і нові квартали, виростали в небо стрункі будівлі. З кінця ХІХ ст. в цьому комплексі почали заявлятися і українські елементи. Проте особливо виразно вони стали відчуватися після Другої світової війни, коли низка національно-свідомих емігрантів, користуючись з гостинності першопроходьців з попередніх хвиль еміграції, піднесла культурне та духовне життя української діаспори на новий рівень. В попередній частині ми відвідали матеріальні пам’ятки та пам’ятні місця пов’язані з українською діаспорою в цей період. А як живе українська діаспора в Буенос-Айресі зараз і які місця та пам’ятки пов’язані з її діяльністю з набуттям Україною незалежності? Метою даної частини нашої роботи було відшукати та зробити доступними для широкого загалу історичні місця, пам’ятники та інші матеріальні об’єкти столиці Аргентини пов’язані з подальшим розвитком української діаспори в Буенос-Айресі після набуття Україною незалежності.
***
Будівля першого українського посольства в Буенос-Айресі по вул. Lafinur 3057
1991 р. наша Аргентинська діаспора дочекалася радісної звістки про незалежність своєї материнської країни – України. Як ми вже знаємо з попередньої частини, Аргентина була єдиною країною Америки, яка 1921 р. декретом президента визнала. 5 грудня 1991 р. Аргентина першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України і знову ж першою в регіоні 6 січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні відносини. Цьому неабияк сприяла українська громада Буенос-Айреса. В цій частині перш за все прогуляємося в фешенебельний район Палермо, зокрема на вул. Lafinur 3057. В цьому білому будинку у березні 1993 р. відкрилося українське посольство в Буенос-Айресі. На фасаді будинку ще навіть помітно місце від кріплення прапору. Відкривав українське посольство у якості тимчасово повіреного Олександр Миколайович Никоненко, який перебував на посаді до липня 1994 р. У листопаді 1993 р. першим Надзвичайним і Повноважним Послом Незалежної України в Аргентині було призначено Пащука Віктора Вікторовича, який прибув до Буенос-Айреса 21 січня 1994 р., а 9 лютого 1994 р. вручив вірчі грамоти тодішньому Президенту Аргентини Карлосу Саулю Менему. Зауважимо також що була пропозиція розмістити посольство України в будинку «Відродження».
В травні 1993 р. в Києві відкрилося перше посольство Аргентини. Першим послом став Луїс Бекерісо. 1995 р. Аргентину відвідав президент Л. Кучма, який домовився з приводу торгівлі та відміни віз для дипломатів. З візитом Л. Кучми 27.10.1995 р. пов’язана низка місць в столиці Аргентини. Кучма зустрічався з аргентинським президентом К. Менемом в президентські резиденції Каса Росада та Національному конгресі. Українська громада влаштувала прийом для Л. Кучми в палаці Циркуло Мілітар по вул. Av. Santa Fe 760
Палаціо Паз, Циркуло Мілітар. Фото 2022 р..
В 1996 р. Міністр закордонних справ Аргентини відвідав Київ, де провів перемовини щодо вступу України в Світову організацію торгівлі, який відбувся в 1998 р. 1997 р. в Буенос-Айресі підписано меморандум про створення міждержавної комісії по співробітництву. Перше засідання цієї комісії відбулося в 1998 р. В Києві також перебував президент Аргентини К. Менем. Тут він підписав угоду з Україною про співробітництво в галузях науки та техніки.
Вказується, що у 2001 р. українське посольство в Буенос-Айресі переїхало у район Бельграно, за адресою вул. Conde 1763. Проте, фото В. Бочкарьова свідчить, що станом на початок 2002 р. воно все ще знаходилося на вул. Lafinur. Напевне на вул. Conde 1763 воно переїхало дещо пізніше.
Будинок українського посольства на вул. Conde 1763
У січні 2001 р. В. В. Пащука змінив на посаді Майданник Олександр Іванович. У лютому 2004 р. головою дипломатичного представництва України в Аргентині знову став О. Никоненко, але цього разу у якості Надзвичайного і Повноважного Посла.
В жовтні 2006 р. Київ відвідала багатогалузева місія до Києва аргентинських посадовців та бізнесменів.
23 квітня 2008 р. Указом Президента України Надзвичайним і Повноважним Послом України в Аргентинській Республіці було призначено Олександра Тараненка.
Традиційно посли Україні в Аргентині виконували також функції послів за сумісництвом у Парагваї, Уругваї та Чилі. Так, 26 грудня 2008 р. О. Тараненка було призначено за сумісництвом послом України в Республіці Чилі та у Східній Республіці Уругвай. 28 січня 2009 р. чинний Посол України в Аргентині також почав виконувати функції Надзвичайного і Повноважного Посла України за сумісництвом у Республіці Парагвай. 2011 р. була укладена умова про скасування віз з Аргентиною.
З листопада 2015 р. в Києві по вул. І. Федорова 12, поверх 2, де також розташовано посольство республіки Аргентина, діє Аргентинський дім.
Далі пройдемо на вул. Olleros 2169, де з 11 січня 2016 р. і до нашого часу знаходиться українське посольство.
Сучасний будинок українського посольства вул. Olleros 2169
Буенос-Айрес ще більше зблизився з Україною, коли 1993 р. аргентинська столиця та Київ стали містами-побратимами. Наразі успішно проходять Дні України на щорічній Міжнародній книжковій виставці в Буенос-Айресі. Від 1996 р. в них беруть участь книговидавці України, зокрема такі видавництва, як «Либідь», «Освіта», а також об’єднання «Укрпошта», Книжкова палата України, т-во «Україна». Надзвичайно широко була представлена Україна на цій виставці. зокрема в 2018 р. На її відкритті Посол України в Аргентині Юрій Дюдін відзначив надзвичайні зусилля української громади, передусім, Товариства українсько-аргентинських високошкільників та Української Центральної репрезентації в Аргентинській республіці, які вже більше тридцяти років дають можливість аргентинським читачам безпосередньо ознайомитися з українською літературою, культурою та долучитися до українських заходів, що проводяться в рамках виставки.
«Це диво, що маючи лише 27 років незалежності, Україна представлена на цьому ярмарку вже в тридцять перше. Щиро дякуємо українській громаді за те, що завдяки вам Аргентина з кожним роком дізнається все більше про Україну і нашу культуру», – зазначив посол.
Динамічно розвивається обмін спортивними делегаціями обох країн.
Таким чином, в українському вимірі Аргентини додалося трохи нових українських впливів. Але як розвивається життя самої діаспори тепер вже державної нації?
Насправді, проголошення незалежності України мало вплинуло на реалії життя української діаспори в Аргентині. Зайнятій своїми проблемами Україні аж ніяк не до своїх діаспор, зокрема на віддаленому Південноамериканському континенті. Проте українська громада в Буенос-Айрес набраних темпів не здає, намагаючись дбати на користь своєї першої батьківщини та пам’ятати про свою власну історію. І це стосується як окремих творчих особистостей, так і громадських організації в країні.
Наразі українці старих хвиль еміграції в Аргентині займаються переважно дрібним та середнім бізнесом в сфері послуг.
Інформаційний буклет виданий до свята 90-річчя «Просвіти» в Буенос-Айресі
Проте серед сучасних аргентинських українців і світової слави особистості, як наприклад нейрохірург – Петро Лилик, якого можна побачити на українських акціях, або вже згадуваний нами Чанґо Спасюк (нащадок українців з Місьйонес) – музикант, лауреат престижної премії. У 1999 р. на честь 100-річчя української еміграції він записав спеціальний український альбом Polcas de mi tierra (Польки моєї землі), що мав велику популярність в Аргентині. На презентаціях цього альбому Чанго розповів, яке важливе місце у його творчості посідає українська музика.
Народна пісня емігрантів до Місьйонесу
Концерти Чанґо Спасюка відбувалися також і на головній театральній арені Південної Америки в театрі «Колон».
Виступ Чанґо Спасюка в театрі «Колон», Буенос-Айрес, 2014 р.
На кафедрі економіки Аргентинського Католицького університету, вул. Av. Alicia Moreau de Justo 1600 натомість плідно працював проф. Михайло Василик. Він був сучасним дослідником української діаспори в Аргентині і автором праць про спільноту.
Будівля Аргентинського католицького університету
Могила проф. Михайла Василика на цвинтарі в Монте-Гранде. Фото 2020 р.
Натомість на кафедрі права Аргентинського католицького університету та університету Белгарно викладав проф. д-р. Б. Галайчук. Професором Аргентинського католицького університету був також Іриней Липинський.
Над монотонністю та суєтою повсякденного життя здіймається величний собор Покрови
1997 р. Владика Андрій (Сапеляк), який довго вірою і правдою служив українцям Аргентини вийшов на пенсію та повернувся в Україну. На 80-у році життя він поїхав з пасторальною місією у місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де працював до 2014 р. У 2014 р. переїжджає у м. Винники (Личаківського району м. Львова).
Владика Андрій (Сапеляк) повернувся до України та прийняв українське громадянство
Восени 2013 року 93-річний Єпископ Української греко-католицької Церкви у Львові отримав паспорт громадянина України. Отримуючи документ, владика розповів що зробив це з любові до України:
«Я 15 років живу в Україні і тішусь з того, що можу тут жити і вмирати. Коли я був поза Україною, я завжди працював для українців. Я так жив Україною, працював для України, що хотів їхати в саме її серце. Це моє свідоме рішення — стати громадянином України».
06.11.2017 р. на 98 році життя владика відійшов до Господа. Вічна йому пам’ять!
Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі. Фото 2020 р.
2000 р. кафедральний собор Покрови греко-католиків відвідав світлої пам’яті Любомир Гузар у рамках свого візиту в Аргентину.
6 березня 2011 р. пройшли урочисті святкування з нагоди 50-річчя освячення наріжного каменя, була відслужена Архієрейська Божественна Літургія, відбулася конференція з цього приводу.
З 2016 р. єпископом для українців Аргентини служить Даниїл Козелинський.
В березні 2017 р. з візитом в Буенос-Айресі перебував голова греко-католицької церкви владика Святослав. Він взяв участь в святкуванні річниці народження Тараса Шевченка, відвідав українські організації міста. За традицією він зробив запис в книзі відвідувачів «Просвіти», де зробили записи його попередники патріарх Йосип Сліпий, владики Мирослав Любачівський та Любомир Гузар.
Владика Святослав промовляє біля пам’ятника Т. Шевченка в Буенос-Айресі. Фото з мережі
В Буенос-Айресі продовжують діяти УКТ «Просвіта» (Asociacin Ucrania de Cultura “Prosvita”) та «Відродження» (Asociacion Ukraniana Renacimiento). Продовжує свою діяльність і Українська Центральна Репрезентація в Аргентині (УЦР – Consejo Superior de la Representacion Central Ucrania) – громадська надбудова яка мала б координувати діяльність українсько-національно наставлених товариств. Садиба УЦР наразі знаходиться в домівці «Відродження».
Нині «Відродження» — один з основних колективних членів Української Центральної Репрезентації в Аргентині. Головою є Віктор Будзінський. Це товариство центральне відділення в м. Буенос-Айрес та три філії в провінції Буенос-Айрес у містах Беріссо, Авелянеда та Мунро. При товаристві діє центр відпочинку «Калина», а також танцювальний ансамбль «Дунай».
Учасниці танцювального ансамблю «Дунай» на оселі «Калина». Фото з мережі
Українські громадські організації Аргентини, зокрема в Буенос-Айресі спрямовують великі зусилля на протидію швидким процесам асиміляції, які розвиваються в українців в Аргентині. Зокрема, значна частина другого покоління українських емігрантів ще вважає себе українцями, натомість нащадки українських колоністів в третьому поколінні, наприклад в Місьйонес вважають себе аргентинцями українського походження.
Філія товариства «Відродження», Авельянеда, Sarmiento 469. Фото з мережі
Головною проблемою є, звичайно, збереження української мови. Зважаючи на це, великий натиск робиться на мовні курси для української громади та зустрічі із спілкуванням українською.
Централя «Просвіти» на вул. Soler, сучасний вигляд. Фото 2020 р.
Відвідаємо знову будинок з тризубом на фасаді, в якому розміщується централя «Просвіти». Продовжуючи традиції «Рідної школи», просвітяни одночасно проводять кілька курсів української мови: для дорослих людей та дітей різного віку.
«Рідна Школа», портрет Ольги Кобилянської. Фото 2020 р.
Клас навчання української мови для найменших. Фото 2020 р.
Важливе значення має плекання власної культури. В цьому ключі просвітяни ставлять на підтримку традицій свого фольклорно-танцювального колективу – відомого з 1961 р. т.зв. Український балет. Наразі це низка фольклорно-танцювальних колективів, які розвиваються під крилом «Просвіти»: кілька гуртків та професійний, дитячий танцювальні ансамблі та ансамбль для старших людей.
Фольклорно-танцювальний ансамбль «Просвіти» разом з Ч. Спасюком на оселі «Веселка», 1998 р.
Свій танцювальний ансамбль є і у «Відродження» – зветься він «Дунай» (діє при філії у Авельянеді). Окрім того при цьому товаристві діє також ансамбль українського танцю «Журавлі» (при філії у Беріссо).
Один з залів «Просвіти». Фото 2020 р.
Важливу складову культурної діяльності «Просвіти» наразі становить капела бандуристів ім. Тараса Шевченка, яку організував і провадив Василь Качурак. Капелу утворено в 1961 р. при централі «Просвіти» в Буенос-Айресі. В 2017 рр. вона відмічала 56 років. Наразі керівником капели є Рикардо Олександр Береговий. В репертуарі капели старі українські мелодії та аргентинська музика. При Просвіті також зберігається колекція бандур, вироблених Йосипом Сніжним (харківського типу), Антіном Чорним (кубанського типу) та Наумом Пауком (учень А.Чорного). Побачити їх можна під час ночі музеїв у централі «Просвіти». Цікаво, що в Аргентині традиційна технологія виготовлення бандури була поєднана з місцевими традиціями виготовлення музичних інструментів, зокрема застосуванням місцевих рецептів лаків, що надало українській бандурі нову – «аргентинську душу».
Йосип Сніжний. Фото з архіву Ю. Данилишина
В цьому аспекті для нас цікаво відвідати будинок культури Буенос-Айреса (La Casa de la Cultura o Edificio La Prensa) Av. De Mayo 575, який у 2011 р. став місцем відзначення 50 років капели бандуристів «Просвіти».
Просвітянами організовано також низку тематичних вистав та інформаційних матеріалів відносно української історії для широких верств аргентинського суспільства. В аргентинських школах з місцевостей де багато українців передбачено вивчення курсу української історії. Проте іспаномовних матеріалів для цього відверто бракує.
Експозиційні стенди «Просвіти» в м. Буенос-Айрес. Фото 2020 р.
В 2022 р. «Просвіту в Аргентині відвідав посол США в цій країні. Просвітяни надали йому вичерпну інформацію про самодостатність українців та поточну російську загрозу для нашої країни.
Наразі «Просвіта» має свої філії у містах Беріссо, Авелянеда, Вільде, Льявальйоль, Вілья-Аделіна, Вілья-Караса, Сан-Мартін, Берасатегі, Гудсон, Сарате, Саенс-Пенья, Сан-Бернардо та Лас-Бреньяс. Усі філії діють подібно до централі «Просвіти». Зокрема філія «Просвіти» в передмісті Буенос-Айреса Авелянеда, яка відповідає одній з перших та найактивніших – філії №2 в Док-Суді по вул. Gral. Paz 162. Неподалік від садиби філії «Просвіти» в Авельянеді знаходиться кладовище Авельянеда. За наявною інформацією саме тут похований Йосип Сніжний – виробник бандур та музикант, який започаткував вироблення та гру на бандурі в Аргентині.
1997 р. відбулося відкриття площі Україна в містечку Сан-Мартин, де також діє філія товариства «Просвіта». 1997 р. відбулося відкриття Plaza Ucrania в містечку Сан-Мартин, де також діє філія товариства «Просвіта».
Уся громадська діяльність фінансується українськими емігрантами. Аргентина – країна емігрантів не визнає національних меншин і не виділяє їм фінансової допомоги. Але, «Просвіта» наразі завдяки старанням просвітян визнана аргентинським урядом осередком культури, що дозолить отримати фінансову допомогу на впорядкування бібліотеки та документального центру.
Набуття Україною Незалежності призвело до нової хвилі еміграції українців до Аргентини. Після появи можливості виїжджати за кордон та суттєвих економічних негараздів в нашій державі значна частина українців в пошуках кращої долі поїхала за океан. Таким чином, фактично повторилася ситуація з кінця ХІХ ст. Дана хвиля еміграції як і тоді була переважно заробітчанською. І як і тоді, аргентинський уряд заохочуючи еміграцію планував вирішити питання заселення віддалених та малозаселених провінцій, зокрема Вогняної Землі. Проте більшість українців, що емігрували до Аргентини після 1991 р. осіли в Буенос-Айресі. Рівень їх національної свідомості дуже різний, а ступінь інтеграції з старою українською еміграцією дозволяє бажати кращого.
Деякі новітні емігранти, такі як Лідія Бичкова – оперне сопрано або піаніст Юрій Квартирмейстер дуже вдало представили Україну в Аргентині.
За інформацією доступною в мережі, в Аргентині були спроби створити деякі нові українські організації скеровані на потреби цієї останньої хвилі еміграції. Це зокрема товариство «Оранта», яке було зареєстроване за адресою вул. Tucuman 1655 (керівник Леся Палюк Lesia Paliuk), що ставило собі за мету захист соціальних прав іммігрантів з країн колишнього СРСР та Східної Європи. Фактично дана організація наразі закінчила своє існування.
А отже продовжують свою органічну працю старі організації. Активну участь у ній намагається приймати і українське посольство. Важливе значення має продовження регулярних українських урочистостей. Пройдемося місцями, де вони проходили.
Театр Сервантеса в м. Буенос-Айрес. Фото 2020 р.
Оглянемо театр «Сервантес» (Teatro Nacional Cervantes), вул. Libertad 815, який став місцем святкування 100 років української діаспори в Аргентині, яке відбулося під егідою Української Центральної Репрезентації в Аргентині в 30.08.1997 р.
Буклет виданий до урочистостей 100 років української діаспори в Аргентині
Знову відвідаємо кафедральний собор Буенос-Айреса на Plaza de Mayo та оглянемо встановлену тут у 2008 р. меморіальну дошку в пам’ять про Голодомор в Україні 1932-33 рр.
Кафедральний собор Буенос-Айреса. Фото 2020 р.
2008 р. в центрі Буенос-Айреса пройшли масштабні заходи щодо пам’яті Голодомору 1932-33 рр.: півтора тисячна колона пройшла вулицями центру міста. Хода була координована Спілкою української молоді (СУМ) та Українською юнацькою організацією «ПЛАСТ». У ній взяли участь танцювальні колективи українських організацій та представники громади. Усі учасники ходи мали символи «Незгасимої свічки».
Масштабна хода в пам’ять про голодомор в Україні в 1932-33 рр., Буенос-Айрес. Архівне фото 2008 р.
В колоні також були присутні свідки Голодомору, які при вході до кафедрального храму міста Буенос-Айрес дали інтерв’ю пресі. Міська Рада Буенос-Айреса видала Декларацію 217/2008, приєднання до Акції. «Незгасима свічка», організованої Центральною Репрезентацією за ініціативи Світового конгресу українців.
Екуменічний молебень в кафедральному храмі м. Буенос-Айрес – Аргентина. Архівне фото 2008 р.
Траурна хода завершилася в кафедральному храмі міста Буенос-Айрес, в якому відбувся екуменічний молебень, який очолив від Української греко-католицької церкви Владика Кир Михайло Мекицей в супроводі отців д-ра Люіса Ґлинки, Михайла Гримача та Карлоса Баління, від Української автокефальної православної церкви її адміністратор в Аргентині отець Вадим Дробниця та від Української євангельсько-баптистської церкви пастор Михайло Бахор. Від Аргентинської католицької церкви був присутній та звернувся із зворушливими словами Генеральний вікарій архидієцезії Буенос-Айреса Владика Хоакім Сукунса. Так само був присутній ректор Кафедрального храму тець Хорхе Хунор. На молебні була присутня делегація від Українського посольства, яку очолив о. Олександр Хрипунов та весь склад дипломатичного корпусу, від громади були присутні Голова Управи Української центральної репрезентації Євген Юзва, Голова Головної Ради др. Марія Зінько, голова аудиторської комісії Маріо Дмитрів, Юрій Данилишин Секретар Управи УЦР та координатор акції та всі голови українських товариств. Серед присутніх були присутні живі свідки Українського геноциду 1932-1933 рр: Тетяна Тарасенко-Гавриш, Сіма Дорошко-Бугай, Марія Козель-Блідий, Параскевія Касяненко, Марія Панасенко-Паук, Микола Ромчик, Микола Козубський, Максим Мировський та Дмитро Грабар.
Відкриття меморіальної дошки в кафедральному храмі міста Буенос-Айрес. Архівне фото 2008 р.
По закінченню екуменічної молитви священики та управа та всі учасники бічних каплиць, де знаходяться меморіальні дошки вірменського геноциду та єврейського голокосту, поруч з якими була відкрита дошка в пам’ять про український Голодомор 1932-1933 рр. Після цього естафету акції «Незгасима свічка» було передано до Чилі.
Дошка в пам’ять українського Голодомору 1932-1933 років в бічній каплиці. Фото 2017 р.
21.11.2017 р. виставка присвячена Голодомору 1932-33 р. в Україні відкрилася в парламенті Аргентини – національному конгресі. Пізніше проведено жалобне богослужінння в кафедральному соборі аргентинської столиці.
Павільйон художнього мистецтва Католицького університету Аргентини (Pabellón de las Bellas Artes – UCA) – Planta Baja, Av. Alicia Moreau de Justo 1300 став місцем виставки присвяченої Голодомору 1932-33 р. організованої «Просвітою».
Виставка присвячена Голодомору в Україні в павільйоні УКУ
Ще одним місцем виставки про Голодомор був будинок палацу портової влади – El Palacio de la Legislatura porteña вул. Perú 160.
Наступним місцем нашої подорожі стане сучасна зала «Белграно» за адресою вул. Virrey Loreto 2348, де в новітній період історії української громади відбуваються українські урочистості. Зокрема тут в 2011 р. відбулося святкування 50-тої річниці танцювально-фольклорного колективу «Просвіти» (через декілька днів ансамбль відвідав Львів, де відсвяткував в львівській опері 125-ту річницю міграції українців до Аргентини). А в 2014 р. в залі «Белграно» відмітила своє 90-річчя «Просвіта».
Зала «Белграно», в якій урочисто відзначено 90-річчя «Просвіти». Фото 2022 р.
В жовтні 2017 р. в цій же залі «Белграно» відбулися урочистості з нагоди 25-ти років встановлення дипломатичних відносин між Аргентиною та Україною, а також 120-річчя української еміграції до Аргентини.
Наступним місцем, яке ми відвідаємо буде Національна бібліотека ім. Мар’яно Морено, вул. Agüero 2502. Тут усі українські фонди були зібрані під егідою єдиної української бібліотеки. Акт відкриття цієї бібліотеки 17 вересня 2017 р. мав символічний характер.
На відкритті української бібліотеки в Національній бібліотеці Аргентини, фото з мережі 2017 р.
Національна бібліотека Аргентини. Фото 2022 р.
Престижний столичний Feir's Park Hotel Esmeralda 1366 15 серпня 2019 р., став місцем презентації книги "Українці в Аргентині" / Формування спільноти / 1897-1950 рр. Сергій Ціпко (Переклад та редакція д-р Єремія М. Тауридський). Презентацію у Буенос-Айресі організовувала Центральна репрезентація українців Аргентини, Аргентинська українська торгово-промислова палата (CAUCI) та почесний консул України в провінції Буенос-Айрес доктор Педро Лилик.
14.08.2019 р. в Палаці Сан Мартин пройшла церемонія закінчення повноважень посла України в Аргентині Ю. Дюдіна.
Відмітився в українській історії Буенос-Айреса і будинок товариства басків (Argentina en el centro Vasco Laurak Bat) за адесою Av. Belgrano 1142 07.09. 2019 р. делегація «Просвіти» прийняла участь у Дні Діаспори разом з організацією басків.
Найбільш наочним зовнішнім проявом української громади в Буенос-Айресі є щорічний фестиваль української культури в Парку 3 лютого (в якому розміщується пам’ятник Тарасу Шевченку), який супроводжується презентаціями українських організацій та виступами художніх колективів.
Окрім святкування пам’ятних річниць, проведення фестивалю, українці в Буенос-Айрес відмічають усі поточні українські державні свята, повністю синхронізувавши свій календар пам’яті з Батьківщиною.
Святкуванння дня Незалежності України в “Просвіті”
Найважливішим святом в календарі аргентинських українців звичайно ж є День Незалежності України. Адже скільки поколінь українців наближали цей день. Перед 1991 р. українці Аргентини урочисто відмічали 22 січня як День Державності. В цей день українські делегації покладали квіти під пам’ятник борцю за свободу Аргентини – генералу Х. Сан-Мартину. Після набуття Україною незалежності квіти до пам’ятника Сан-Мартину покладають на це свято.
Українська діаспора не байдужа до того що відбувається в Україні. В 2013 р. сотня протестувальників вийшла під українське консульство в Буенос-Айресі (тоді на вул. Conde), щоб протестувати проти сумно відомих мовних законів, яким проросійський запроданець Янукович та його партія Регіонів намагалися просунути в Україну другу державну мову – російську.
В 2014 р. в Буенос-Айресі також відбувся протест проти агресії Росії по відношенню до України і проти співпраці президента Аргентини Кристіни Фернандес з міжнародним терористом Путіним. Українські демонстранти розмістилися неподалік пам’ятника Сан Мартину поблизу відходження вул. Avenida Santa Fe. -34.595111°, -58.377459°. І хоча аргентинські силовики відтіснили українських мітингувальників, але покладання квітів Путіним було зірвано.
Протест українців Буенос-Айреса проти агресії Путіна в Україні, архівне фото 2014 р.
Такі акції сприяють створенню важливих інформаційних приводів. Для України це зараз дуже важливо. Так в 2017 р. одне з найбільших і найвпливовіших періодичних видань Аргентини нарешті заговорило про цензуру і придушення свободи слова як цілеспрямовану політику Кремля та про російську агресію проти України.
Масштабні акції протесту пройшли в Буенос-Айресі у зв'язку з російською агресією проти України 24.02.2022 р.
На 26-річницю Незалежності України фольклорно-танцювальний ансамбль «Просвіти» виступив на фестивалях у Тернополі та Львові. Його виступи користувалися особливою увагою глядачів. Адже надзвичайно було побачити українців з-за океану – українців, дехто з яких вперше був на Батьківщині, але так добре володіючих танцями свого народу.
У 2018 р. Буенос-Айрес відвідала делегація ветеранів українського футболу, відбувся матч на одному з стадіонів клубу Бока-Юніорс з командою Ла-Бока, в якому українці отримали впевнену перемогу. В квітні 2018 р. посол Ю. Дюдін прийняв участь в щорічній прощі до Луханської базиліки (добра стара традиція аргентинських українців, яка набуває нового поштовху).
На Plaza del Congresso перед пам’ятником двох конгресів на 100 річчя еміграції встановили пам’ятні дошки усі національні спільноти. Знаходилася тут і пам’ятна дошка українців. Але її вкрали під час протестів.
11 по 16 жовтня 2021 р. в Буенос-Айресі відбулися дні українського кіно, які пройшли в театрі «Глобус» по бульварі вул. Marcelo Torcuato de Alvear 1155
А 24.08.2021 р. з нагоди 30-ти річчя Незалежності України будинки Буенос-Айреса були підсвічені у жовто-блакитні кольори. Цю акцію орагнізувала «Просвіта» і навіть провела відповідну відео-екскурсію цими місцями.
10 грудня 2023 р. Буенос-Айрес відвідав Президент України Володимир Зеленський, який брав участь у інавгурації нового президента Аргентини Хав’єра Мілея, а потім в готелі «Шератон», San Martín 1225/1275 провів зустріч з українською громадою.
***
Здається, українські культурні пам’ятки, тут на південноамериканському континенті, ніби відтворюють тисячолітню історію українського народу. Так діють певно усі народи, представники яких вирвані з корінням перенеслися в Новий Світ. Варто би порівняти. Інколи вони вважають своїми одних і тих же предків. Так на вулицях Буенос-Айреса опинився великий князь Київський – хреститель Русі – Володимир, поставлений на бульварі (Plazoletta san Vladimiro) неподалік православної церкви московського патріархату. В кафедральному соборі Буенос-Айреса також знаходиться копія ікони Володимирської Божої матері, яка була вивезена з Вишгорода під Києвом. Росіяни давно намагаються привласнити собі давньоруську історію.
Пам’ятник князю Володимиру – хрестителю Русі в Буенос-Айресі. Фото 2022 р.
Далеко прийшлося пройти щоб сфотографувати його, але натомість ви тепер самі можете побачити, українська національна пам’ять міцно просякла південноамериканський ґрунт. В районі Lanus Oeste великого Буенос-Айреса наявна також вул. San Vladimiro.
Післявоєнний розвиток привів до того що українська спільнота в Аргентині стала самодостатньою, зважаючи на що навіть проголошення незалежної України мало вплинуло на реалії її існування. Наші прогулянки вулицями на теплих берегах Ла-Плати призвели до того що з екзотичного міста, Буенос-Айрес поступово перетворювався на місто близьке і зрозуміле в контексті нашої власної української історії. Місто, яке попиваючи духмяний чай «Червона Калина» зібраний руками українців в Місьйонесі, хочеться згадувати і згадувати.
Повертаючись до антарктичної тематики (нагадаю, що саме в рамках українських антарктичних експедицій автор мав змогу відвідати та приготувати цей нарис про Буенос-Айрес), варто зазначити, що українська «Просвіта» в Буенос-Айресі здавна запрошує на вареники учасників українських антарктичних експедицій, що регулярно транзитом в Антарктиду та додому перебувають в Буенос-Айресі. Столиця країни, яка так гостинно приймає нас, стала гостинним домом для багатьох наших співвітчизників. Адже менталітет пересічного аргентинця звиклого до постійних економічних криз та проблем, а в той же час веселого і відкритого до світу є таким близьким до українського менталітету.
Інформаційний матеріал присвячений подіям на Майдані в 2014 р. підготований «Просвітою»
Історія становлення української діаспори записана в багатьох конкретних історичних місцях та збережених матеріальних об’єктах, частину з яких ми відшукали та відвідали в цій подорожі. Найкращою візуалізацією українського виміру Буенос-Айреса стали величний необароковий собор Покрови греко-католиків та пам’ятник Тарасу Шевченку. Поза цими об’єктами-символами відомі десятки інших. Імовірно, ще більше українських слідів, місць, подій, особистостей залишилося не охоплених цією розповіддю. Напевне, не все викладене в нашому демо-путівнику на 100% відповідає тому як все було насправді. Адже будь-який пошук в подіях минулого супроводжується припущеннями, версіями, гіпотезами. Тож ще дуже багато подорожей і пошуків перед нами долучайтеся!
Обкладинка книги М. Данилишина «Українці в республіці Аргентина», 1979 р., художник М. Каплун
Консультант – Голова Управи українського культурного товариства «Просвіта» Ю.М. Данилишин
Автор також дякує Національному антарктичному науковому центру МОН України та своїм супутникам по подорожам Буенос-Айресом О. Колоскову, Д. Луценко. О. Савицькому, Р. Кудрявцеву та Є. Накалову.
Використані джерела:
Василик M. Українські поселення в Аргентині. – Мюнхен: видавництво Вільного університету, 1982
Василик Михайло Українці Арґентини: історія та сучасність – Львів: Вид-во Українського католицького університету, 2009. – 311 с.
Українські організації в Аргентині
Нащадок українських емігрантів з Аргентини Чанґо Спасюк здобув престижну музичну нагороду в Лондоні
Asociacion Ucraniana Renacimiento – Filial Avellaneda
Кадри про діаспору в Аргентині
Данилишин Ю. Символи та публікації товариства "Просвіта" у Буенос-Айресі, Аргентина (09.07.2020)
Українська діаспора в Аргентині
Посольство України в Аргентині
Подобєд П. Наші в Аргентині (Вояки УНР в Аргентині)
Єпископ для українців Аргентини
Площа Святого Володимира в Буенос-Айресі
Фестиваль української культури в Буенос-Айресі
Інформаційний матеріал присвячений Голодомору 1932-33 рр.
Виступ балету «Просвіти» з Буенос-Айреса
Вшанування 80-ї річниці Голодомору 1932-33 рр. в Буенос-Айресі
Святкування 50-ї річниці ансамблю «балет Просвіти» в аудиторії «Белграно» Буенос-Айрес, 2011 р.
Владика Андрій (Спеляк) прийняв українське громадянство
Святкування 20-ї річниці Незалежності України в Беріссо. Товариство «Відродження»
Протести українців Аргентини проти мовних законів під українським консульством в Буенос-Айресі
Протест українців Аргентини проти агресії Путіна в Україні
Святкування 26-ї річниці Незалежності України
Вшанування 203-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка
Українська бібліотека в Буенос-Айресі
Українсько-аргентинський матч на стадіоні Бока-Юніорс, 2018 р.
Бочкарёв В. Соло для Антарктиды с оркестром. Кривой Рог. Минерал. 2002 г. -294 с.
Українці на фестивалі емігрантів у Буенос-Айресі, 05.09.2022 р.
Школа української мови у АУЦ "Просвіта", 30.10.2023 р.
Зустріч В. Зеленського з українською громадою в Буенос-Айресі, готель Sheraton
с.н.с. Національного історико-архітектурного музею “Київська Фортеця”, д.б.н.
Іван Парнікоза
Вперше опубліковано:
Парнікоза І. Прогулянка Буенос-Айресом для українця. Частина 3: Сучасна діаспора
«Матеріали дозволено використовувати на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах»