Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Буенос-Айрес

Буенос-Айрес – колишнє колоніальне місто, яке стало столицею незалежної держави. Місто засновувалося двічі. Перший раз у 1536 р. конкістадором Педро де Мендоса.

Під час нападу індіанців в 1541 р. місто було спалене, а тому в 1580 р. відновлене Хуаном де Гараєм як Санта-Марія-дель-Буен-Айре. У першій половині XVI століття керанді вступали в десятки кривавих битв з іспанськими конкістадорами. Перша битва керанді проти конкістадорів, очолюваних знаменитим Педро де Мендосой, сталася в 1536 р. Незабаром після цього керанді піддалися майже поголовного винищення Хуаном де Гарайем, одним із затятих послідовників Мендоси. У 1583 році Гарай загинув у битві з керанді.

Щоб уявити собі як виглядала природна рослинність берегів Ла-Плати, треба відвідати екологічний резерват (Reserva Natural Costaniera Sur) розташований в самісінькому центрі Буенос-Айреса. Для цього достатньо пройти через міст від корвета «Уругвай» на берег Ла-Плати. І хоча штучне утворення (первинний план передбачав створення нової пляжно-розважальної зони на намитих з Ла-Плати ґрунтах), проте залишене природі і показує як вона розвивається за відсутності людини. Тут на 365 га панує усе різноманіття аборигенних і екзотичних рослин регіону.

Від свого заснування Буенос-Айрес входив до складу Віце-королівства Перу, яке було частиною Іспанської імперії Новому Світі. У 1776 р. Буенос-Айрес став столицею новоствореного Віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. Серцем міста, розташованим на березі Ла-Плати є так звана Велика площа – (Plaza de Mayo) – місце фундації міста в 1580 р., яке згодом перетворилося на його історичний центр. Перші іспанські родини, які прибули з експедицією Хуана де Гарея – засновника міста, оселилися саме тут.

Тут на березі Ла-Плати (її води плескалися одразу північним фасадом сучасного Рожевого будинку) було закладено фортецю. Пізніше в місті було зведено костели єзуїтів, францисканців та домініканців. В околицях панували фруктові сади та відкриті ділянки. Саме з цією площею пов’язані поворотні сторінки аргентинської історії.

На площі велася торгівля, яка була головним заняттям мешканців Буенос-Айреса. Ось як описував Буенос-Айрес Ч. Дарвін в 1831 р.:

«До середини дня ми прибули в Буенос-Айрес. Передмістя з огорожами з агав та гаями оливи, верби та персиків, виглядали досить привабливо…Сам Буенос-Айрес велике місто і я думаю одне з найбільш правильно побудованих міст в світі. Кожна вулиця йде під прямим кутом до тої, яку вона перетинає, а паралельні вулиці прокладені через однакові проміжки. Тож будинки утворюють прямокутні квартали однакових розмірів, так звані куадри. В свою чергу будинки являють собою пусті посередині прямокутники і всі їх вікна відкриваються в чистенький дворик. Будинки по більшій частині одноповерхові, з плоскими дахами, на яких влаштовані місця для сидіння. Влітку мешканці будинків часто проводять там час. В центрі міста розташована Пласа, де містяться державні установи, фортеця, собор, тощо. До революції тут стояли і палаци попередніх віце-королів. Ансамбль будівель загалом досить красивий за своєю архітектурою, хоча жодна з будівель сама по собі не могла б цим похвалитися».

З історією аргентинської революції – проголошення незалежності об’єднаних провінцій Ріо-де ла Плата можна ознайомитися в старовинній ратуші Буенос-Айреса – кабільдо (Cabildo de Buenos Aires, Bolivar 65 ).

Вторгнення Наполеона до Іспанії і її окупація стимулювали місцеві круги до проголошення незалежності від Іспанії. З огляду на різницю інтересів, кількох лідерів визвольного руху та географію, створити єдину державу на території колишніх іспанських колоній в Південній Америці не вдалося. І хоча генерал Сан-Мартін вважається визволителем не тільки Аргентини але й Чилі. В подальшому стосунки двох країн часто були напруженими. Не вдалося створити єдиної країни навіть на землях колишнього віце-королівства Ріо де ла Плата. Адже в справи південної Америки втрутилася Британія з метою захопити контроль над вивозом срібла та інших товарів з центральної частини Південної Америки по річці Ла-Плата. Внаслідок її інтриг було створено незалежний Уругвай. Проби ж британців захопити Буенос-Айрес в та монополізувати торгівлю через Ла-Плату 1806 та 1807 рр. було зірвано твердим опором місцевих мешканців. В 1826 р. проголошено федеративну республіку Аргентина. У 1880 р. Буенос-Айрес став столицею Аргентини.

Перші українські поселенці почали прибувати з Галичини 1897 р., оселюючись у північній Аргентині (суч. провінція Місьйонес) в околицях міста Апостолес серед субтропічних лісів та степів. Головний приплив іммігрантів припадає на 1901-1903 рр. Поселенцям тоді давали по 50 га землі та допомогу харчами та худобою. До першої світової війни до Аргентини емігрувало близько 10 тис. українців, майже виключно з Галичини. Крім Місьйонес, вони оселювалися у Буенос-Айресі і м. Беріссо.

Джерела:

Парнікоза І.

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».