1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

З 1054 р. чернігівським князем стає Святослав, син Ярослава Мудрого, що поклав початок чернігівській династії Святославовичів. При них Чернігів збагачується новими спорудами – палацами та храмами, з яких один виявлено під збудованим у 1123 р. Борисоглібським собором; поруч знайдені рештки іншого палацу XI ст. В 1174 р. збудовано церкву Михайла, в 1186 р. – церкву Благовіщення, а в кінці XII – на початку XIII ст. – церкву П’ятниці на Торгу.

З цих храмів уцілів тільки Борисоглібський собор, що розташований поруч із Спаським. Його збудував Давид-Гліб Святославович. У давнину його оточувала низенька споруда, серед якої виділявся великий княжий палац XII ст. Борисоглібський храм будувався як фамільний, тому в стінах його західної частини влаштовані ніші-аркасолії, де ховали членів княжої сім’ї. Храм скромніший за архітектурою і значно поступається розмірами перед Спасом. Його однобанний масив здається сухим і нерухомим. Стримані вертикальні й горизонтальні членування не вносять напруженості в архітектурний образ храму, не порушують його спокійної ясності.

У XII ст. в творчий мистецький процес включається все більше місцевих сил, вихідців з народу. їхнім смакам завдячує мистецтво те, що в сферу релігійних образів вторгаються образи народної фантазії, казкові мотиви і сюжети. На білокам’яних капітелях Борисоглібського собору яскраво зображені фантастичні звірі в орнаментальному плетінні. Казковий світ старослов’янської міфології стає невичерпним джерелом декоративних композицій. Звірині орнаменти, фантастичні звірі, чудовиська і птахи зображаються тепер на браслетах, пряжках, в ілюстраціях рукописних книг, на тканинах, на стінах церков і архітектурних деталях.

З Борисоглібським собором зв’язаний шедевр ювелірного мистецтва – срібні царські врата. Оповідають, що в кінці XVII ст., будуючи колегіум біля собору, викопали срібну статую старослов’янського бога. Гетьман Мазепа звелів його розтопити і зробити з нього царські врата. Срібло разом з рисунком врат було відправлено в Гданськ, де й зроблені чудові врата, що зберігаються тепер в Чернігівському музеї.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 85 – 86.