1998 р. Храми Чернігова

Розмір зображення: 800:670 піксел

Загальний вигляд церкви св.Михаїла і Феддора Чернігівських Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 192.

В 1776 р. Чернігівський колегіум реорганізовано на Чернігівську духовну семінарію, при цьому термін навчання скорочено до 6 років (чотири загальноосвітніх курси i два спеціальних богословських). Семінарію повнстю переведено за річку Стрижень до колишньої садиби П. Полуботка. Там ceмiнapiя розміщувалася в дуже перебудованому будинку гетьмана, спорудженому в XVII ст., i в кількох корпусах, споруджених у XVIII ст. - першій половині XIX ст. Два бічних двоповерхових будинки, вимурувані раніше, мають деякі ознаки стилю бароко - мальовничі ризаліти з восьмикутними вежами; середній триповерховий корпус побудований у стилі класицизму.

У XVIII ст. на території семінарії було дві дерев’яні церкви: Вознесіння Господнього та Святої Варвари. У церкві Вознесіння, що побудована набагато раніе, ніж жив П. Полуботок, іконостас був виконаний на його замовлення, бо в нижній частині мітились зображення гербів гетьмана Полуботка. Пізніше обидві церкви були розібрані.

В 1805 р. при семінарії закладений мурований храм в ім’я чернігівських мучеників Михайла та Феодора. Ця семінарська мурована церква збереглась до нашого часу, але вона кілька разів протягом XIX ст. перебудовувалася.

У Чернігівській семінарії учні отримували загальну освіту досить високого рівня, багато з них по закінченні поступали до вищих учбових закладів - університетгв та інститутів, витримуючи вступні іспити. Декотрі з них залишили помітний слід в icтopii України та в її культурі, серед них є декілька дуже відомих прізвищ: М. I. Кибальчич, М. I. Подвойський, В. М. Елланський (Блакитний), Г. Г. Вірьовка, П. Г. Тичина.

На території колишньої садиби Павла Полуботка в Чернігівській семінарії, майже на березі Стрижня у 1805 р. була закладена церква в ім’я мучеників чернігівських Михайла і Феодора (рис. 27), що протягом XIX ст. двічі перебудовувалася. Спочатку ця церква була споруджена у стилі класицизму з деякими елементами бароко – спареними плоскими півколонами з капітелями на фасадах. Композиційне вирішення стін нагадує Петропавлівську церкву Єлецького монастиря: такі самі двоярусні вікна – нижні півциркульні, а верхні круглі. План церкви витягнутий по поздовжній осі: у середині великий квадратний об’єм, перекритий арками, із заходу до нього прибудований притвор із тамбуром, зі сходу – вівтар з прямокутною абсидою.

У другій половині XIX ст. під час реконструкції церкві було надано псевдовізантійського зовнішнього вигляду: зведено велику баню на барабані з віконними прорізами, що спирається на металоконструкції, влаштовані між арками. Покриття бічних частин церкви зроблене декоративним по циліндричних закомарах.

Церква зараз реставрується. Вона пофарбована в жовтий з білим кольори; у великій залі встановлений іконостас, взятий з іншої зруйнованої церкви.

Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 81 – 82, 191 – 192.