Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Меморіальні дошки як засіб від амнезії

Вадим Рижков

Дата: 25.01.2008

«Пам’ять: події та персоналії» – так називається проект групи дніпропетровських істориків і краєзнавців, направлений на увічнення пам’яті про видатних земляків, чиї імена і справи досі залишаються практично невідомими для жителів міста.

Проект передбачає встановлення меморіальних знаків, які повинні нагадувати про людей і події минулого, пов’язувати їх із сучасністю, виховувати шанобливе ставлення до вітчизняної історії та культури. Поява проекту «Пам’ять: події та персоналії», вважають його ініціатори, подія «важлива й знакова». Адже досі пам’ятники й меморіальні дошки в Дніпропетровську переважно встановлювали діячам радянської епохи, а вся інша історія залишалася «в тіні».

У списку особистостей, на честь яких пропонується встановити пам’ятні знаки, 42 людини – діячі української культури й освіти, які прославилися милосердям, лікарі, талановиті зодчі, підприємці-меценати, а також градоначальники, які немало зробили для процвітання рідного міста. Першим у списку значиться письменник Валеріан Підмогильний, меморіальну дошку на честь якого місцева влада не спромоглася відкрити навіть на його сторічний ювілей.

Тепер цим займеться доброчинний фонд дніпропетровського підприємця Олексія Лазька, що планує загалом фінансувати проект «Пам’ять: події та персоналії». Найближчим часом пам’ятний знак повинен з’явитися на будівлі першої в місті жіночої гімназії. Відразу трьом персоналіям буде присвячена меморіальна дошка, встановлена на пам’ятнику українського модерну – готелю «Україна» – відомому історику Дмитру Яворницькому як натхненнику проекту, архітектору Петру Фетисову й Володимиру Хреннікову – меценату, який оплачував саме будівництво.

«Проект «Пам’ять: події та персоналії», – вважає старший науковий співробітник Музею літературного Придніпров’я Олена Аліванцева, – надзвичайно важливий для міста ще й тим, що дніпропетровці отримали останній шанс уберегти старі будівлі, в яких жили й працювали знамениті земляки. За таких темпів руйнування історичного центру ще трохи, й Дніпропетровськ остаточно втратить своє обличчя – він буде забудований багатоповерховими вежами: елітними будинками, торговельними й розважальними центрами».

«Вже зараз, – зазначає О. Аліванцева, – можемо констатувати, що в Дніпропетровську не залишилося жодного історичного кладовища, де були могили людей, які прославили наш край і всю Україну. На їхньому місці тепер розташовані ринки або стадіони. Тому пам’ятні дошки й знаки повинні стати своєрідними охоронними грамотами для історичних об’єктів нашого міста».

Про своєчасність проекту свідчить і той факт, що міська влада практично санкціонувала знесення будівель «Дитячого світу» й готелю «Центральний», що входять в архітектурний ансамбль центральної площі Дніпропетровська. Це приблизно те ж саме, зазначають учасники проекту, якби влада Києва приступила до демонтажу будівель на червоної лінії Хрещатика.

Цинізм ситуації полягає в тому, що ініціатори зносу монументальних будівель, одна з яких є витвором знаменитого архітектора А. Красносельського, прикриваються підготовкою… до футбольного чемпіонату Євро-2012. На місці пам’яток архітектури планується побудувати торговельний центр зі скла й бетону, а на його стіні господарі обіцяють встановити монітор, на якому транслюватимуть футбольні матчі.

Письменник і краєзнавець Микола Чабан розповів, як протягом тривалого часу він намагався відстояти будівлю, пов’язану з сім’єю Лесі Українки – незважаючи ні на що вона, як і багато інших, була знесена на догоду комерційній вигоді.

Загалом учасники проекту визнають, що виготувати меморіальні дошки – це всього лише половина проблеми. Головне полягає в тому, щоб примусити міських чиновників і депутатів міськради ухвалити рішення про установку пам’ятних знаків. Дніпропетровці пам’ятають, яку гнівну реакцію влади викликало встановлення на готелі «Асторія» меморіальної дошки на честь знаменитого постояльця Нестора Махно.

Міські чиновники настирливо намагалися зняти її, незважаючи на те, що самі господарі готелю зовсім не заперечували такої «реклами». Різні підступи дніпропетровська влада влаштовувала й минулої осені, коли доброчинний фонд О. Лазько за свій рахунок встановив пам’ятний знак на честь запорожців на Новому Кодаку. З цієї причини ініціатори проекту не мають особливих ілюзій, однак розраховують на широку підтримку громадськості і, передусім, засобів масової інформації.

Проте вони не виключають також, що їхня акція не залишить байдужими самих городян, у тому числі й патріотично налаштованих дніпропетровських меценатів – одним словом, усіх тих, кого ще остаточно не перемогли нестримне користолюбство й прагнення збагачення.

Джерело: «День»