Іванна Кравчишин

Іванна Галушка-Кравчишин – багаторічний вчитель української мови в Годково і Пасленку (Ельблонзький повіт, Вармінсько-Мазурського воєводства), громадський діяч УСКТ/ОУП, активний діяч місцевої парафії, автор хроніки української громади та греко-католицької парафії в Пасленку.

Походження та депортація

Іванна народилася в с. Гута-Поруби в Бещадах. Разом з родиною була 1947 р. депортована в околиці Пасленка. знаходиться .

Під час депортації людей з Гути-Поруби привезли на вокзал до Пасленка, а звідти фірманкою розвозили до з Речної (Kalsk), Полка (Pólko) та с. Нова Весь під Пасленком. Українці були депортований також до Рихлік, Вільчент, Осека, Годкова та Орнети. В Гуті-Порубі лишилася хата і кладовище. Корови і реманент везли з собою. Хати в околицях Пасленка мали стіни і дах і більш нічого. Польські переселенці з Волині, які раніше заселили цей регіон забрали усе. Зокрема, с. Зелена Пасленська заселили поляки з Волині і називали це село Волинець.

Освіта та праця в школі

Іванна Кравчишин закінчила Ольштинські учительські студії – 2 роки. Після закінчення студій планувала працювати у Пасленку. Проте в 1960-1961 рр. працювала в Годкові (у приміщенні старої школи). У Ґодкові раніше, ніж у Пасленку, розпочалося навчання української мови. Проте звідти 1960 р. виїхала вчителька української мови. Іванну попросили викладати українську мову тут. Але вона не була вчителем української мови за освітою. Тож необхідно було зробити курси такого вчителя, які тоді організовували в Мєдзешині. Загалом, у ті часи бракувало вчителів та загалом людей, які могли б вести освітньо-культурну роботу. У Ґодкові не було пункту навчання української мови, але було стільки наших дітей у класах, що навчання мови відбувалося між уроками. Щоб організувати урок української мови, Іванна не мусила збирати всіх українських учнів на спільне навчання після уроків: вони ходили на заняття окремими класами. Загалом тут проживало багато українців, а траплялися села, де були лише дві родини польські, а решта – українські. Бувало, що й учні з польських сімей приходили на навчання української мови. Це саме траплялося пізніше й у Пасленку. Нажаль, по року роботи через поизицію директора школи Іванні треба було піти з цієї роботи.

1 вересня 1985 р. в початковій школі № 3 в Пасленку відкрито пункт навчання української мови, в якому викладала Іванна. На перший урок прибуло 26 дітей. Це були українські учні з усіх трьох шкіл, які тоді існували в місті. Щороку кількість дітей збільшувалася, бо до учнів з Пасленка приєднувалися їхні ровесники зі сусідніх місцевостей. Батьки, які хотіли, щоб дитина вивчала рідну мову, привозили їх на уроки до Пасленка. Одного року на заняття української мови прийшло аж 65 дітей. Треба згадати, що тоді школи деяких сіл околиці нараховували загалом саме стільки учнів. Навчатися української мови до Пасленка ходили учні початкової школи – від першого до останнього, тобто восьмого класу. З часом дітей було вже справді багато.

Від 1991 р. Іванна була на пенсії, але тому, що нового вчителя мови не було, то вела уроки мови аж до 1998 р. Вона не хотіла щоб цей пункт перестав існувати.

Діяльність в УСКТ

З самого початку діяльності УСКТ Іванна Кравчишин включилася до його діяльності. Головним українським осередком в околицях Пасленка було с. Годково. Само тут виникло перше місцеве коло УСКТ. У Годково у хаті Івана Трухана займався хор та збиралися УСКТ-івці. У сусідньому с. Свендково лише 2 родини були польські. Пасленк був повітовим центром тож тут виникло повітове коло УСКТ, яке розміщувалося в будинку повітового староства. Місцеве УСКТ використовувало також приміщення комплексу сільськогосподарських шкіл. Українські урочистості проходили також у Пасленському кіно (Шевченківський вечір, 1979 р.). Головою повітового правління УСКТ в Пасленку був Михайло Онишко.

Головним внеском Іванни як вчительки української мови в міжшкільному пункті у Пасленку було те що упродовж 14 років Іванна готувала дітей до Дитячого конкурсу-фестивалю в Ельблонзі. 1986 р. вперше з четвіркою дітей з Пасленка поїхала на дитячий огляд. Пізніше готувала більше дітей. Готувала патріотичні програми. На одному з фестивалів діти з цього пункту вийшли на сцену з програмою “Гаївки” – і не могли там поміститися, бо було чи не шістдесят п’ять наших артистів. На одному з конкурсів здобули перше місце, нагороду куратора і «Світанку» (додатку для дітей до «Нашого слова», а кубок, який тоді отримали, досі зберігається у школі в Пасленку. Таких нагород було більше. Кілька років зі Іванною працював учитель музики зі Львова Володимир Кохановський, який розспівав дітей і навчив їх грати на інструментах. Іванна складала програми: для молодшої групи гарні забави як «Лісові дзвіночки», «Квіткове весілля», «Подоляночка», «Метелики», для старших – програми, які вчили любові і пошани до рідного – «Хата моя, біла хата», «Український віночок», «Гаївки», «Співи мого краю», «Квіти для України» та інші. Було також багато індивідуальних декламацій. Виступи дітей з пункта навчання в Пасленку дуже подобалися глядачам.

Діти з Пасленка виступали також у церкві та в школі, давали навіть до дев’яти виступів на рік. Часи були інші: якщо говорити про самі початки навчання, то не було доступу до матеріалів. Тоді всі книжки по змозі ми позичали.

Діяльність в парафії

Українські вірні в Пасленку і околицях довгий час не мали свої церкви. З Пасленка їздили до далекого Хшанова. Зусиллями вірних і за сприяння римо-католицького єпископа Е.Піща – 7 квітня 1959 р. на Благовіщення відбулася перша служба в новій греко-католицькій церкві Різдва Богородиці в Пасленку. Щоб потрапити на це богослужіння люди приїзжали раніше і кочували на вокзалі в парку. Для того щоб увіковічнити історію парафії Іванна Кравчишин зі своєї ініціативи підготувала парафіяльну хроніку.

Родина

Чоловіка Іванни вивзели з с. Сулемів до району Лідзбарка-Вармінського. Його батьки: . Дочка – Оксана Кравчишин-Cемків є діячкою "Пласту" є співавтором підготованої монографії про історію парафії в Пасленку.

Відзначення

Грамота від митрополита з оказії ювілею парафії.

Джерела:

Monografia Parafii Greckokatolickiej p.w. Narodzenia Najświętszej Marii Panny w Pasłęku 1959—2009, pod red. ks. A. Sroki i in., Pasłęk 2009, s. 15-17.

Історія греко-католицької парафії Різдва Пресвятої Богородиці у Пасленку 1959—2019 рр. Ред. О. Андрій Сорока, о. Ігор Губач, Оксана Кравчишин-Семків, Ольга Кушка, Іванна Гнатюк-Казановська. Пасленк, 2019 — 66 с.