Ельблонзький повіт
До 1945 р. найбільш північний тріфт (Trift – ділянка) великого польдера на заході від Ельблонга – Ellerwalda (вільхового лісу) – Ellerwald V Trift (Józefowo) носила назву "Kozakentrift" – Козацький.
Поблизу с. Сокольник під час Першої світової війни перебували полонені з Російської армії, що працювали під наглядом вахмана у місцевих селян. Вони мали кошари поблизу господарства Б. Доннера, що знаходився в яру річки Дони. Один солдат закохався в місцеву служанку і народився син.
У селі Сковрони після вересня 1939 р. було розміщено полонених з польського війська (в тому числі, імовірно, українців), які працювали на багатих бауерів. Для них збудували провізоричні бараки. Восени 1940 р. вони були замінені на французьких полонених. В січні 1945 р. за село йшли бої між Червоною армією та вермахтом. Радянські танки прийшли з боку с. Марковo (Markowo).
Ельблонзький повіт був найбільш заселеним українцями в післявоєнному Гданському воєводстві. На території Ельблонзького повіту є низка населених пунктів, де існувала чи існує досі українська громада.
В с. Шимбори (Szymbory) було вивезено українців з Бескидів, зокрема лемків. Л. Слодовнік (2021) вказує також гуцулів, що малоймовірно, бо ця етнічна група не була присутня в межах Польської народної республіки. До села Шимбори потрапили також лемки Роман Ожубко, Ілля Басараб, Григорій Колесяр, Іван Іванюк, Іван Ленько, Василь і Петро Піпка, Іван Лесик, Михайло і Василь Бик, Юрій Кабан, Микола Лавровський, Ценка, Василь Заїло, Антон Ткач, Микола Брисяк, Юрій Май, Василь Ценьо, Галицька, Марія Туцька та ін. До с. Божиново (Borzynowo) потрапила українська родина Дмитра і Анни Зільник. Натомість, с. Зельонка Пасленска (Zielonka Pasłęcka) – заселене вихідцями з Волині. В червні-серпні 1945 р. сюди переселили поляків з Волині. З Рожищ (Rożyszcze) над річкою Стир, з Уляник, Тарноруди і Копачівки. Переселенці називали її «Волинець».
Перше коло УСКТ повітового правління УСКТ в Ельблонгу було створено в с. Кшевськ. Тут на ділянці навпроти автозаправної станції "Лотос" знаходиться місце, де стояла школа, в якій існувала світлиця першого кола УСКТ на Ельблонщині. В будинку під номером 19 в селі мешкала родина Павлищів. Звідси в світ вийшов український літератор, дисидент та юрист Степан Павлище. В розташованому неподалік с. Жулвінець та с. Журавець діяли пункти навчання української мови, які вела українська вчителька, член кола УСКТ в Кшевську Марія Гутовська (1943 р.н.), яка зараз проживає в с. Вензіни. Приміщення обох шкіл збереглися до нашого часу. Лех Слодовнік вказує (імовірно помилково), що найбільша концентрація переселених українців була в с. Дружно.
В с. Озеро після депортації опинилося багато українців. Згідно монографії Євгена Місила про табір в Явожні, тут мешкали його колишні в'язні Ольга та Микола Зозулі, а також в'язень Явожна Григорій Путко (1905-1972, номер в таборі 2550). Тут зберігся український цвинтар. Українці тут були відважнішими, тож на цвинтарі наявні підписи українською мовою. Тут, зокрема поховано в'язня Явожна Григорія Путко, керівника кола УСКТ в Кшевську Михайла Павлища, його батьків, а також діяча УСКТ Михайла Семківа. Українські поховання, зокрема діячів УСКТ Івана Барана та Григорія Вітика наявні на цвинтарі в с. Звєжно.
Перший голова заряду повітового правління УСКТ в Ельблонгу (09.1956 р.) був з с. Новоткі – Іван Корольчук. У Новотках багаторічним вчителем пункту навчання українській мові був Євген Наконечний.
На території повіту українці мешкали також в містечку Толькмицько, містечку Млинари, селах Кадини, Поґродзе, Маркуси, Длужина, Сьвенти-Ґай, Єґловник, Вензіна, Топольно, Єльонкі, Рихлікі, Поморська Весь та Кемпнево. З останнього села походив активіст УСКТ Осип Левунь. Наразі в Єгловнику українців не лишилося.
Окремий український центр на мапі Ельблонзького повіту становлять Пасленк та розташовані поруч с. Свендково, Шимбори та Годково.
Повіт входить до складу Ельблонзького деканату Української греко-католицької церкви з парафіями в Ельблонгу, Пасленку та Годково.
Українські поховання наявні на цвинтарях в Ельблонгу (2 цвинтарі: Агрикола і Дембиця), с. Озеро, с. Звєжно (тут ще є українські родини), можуть бути також в с. Єгловнік (парафіяльний цвинтар), м-ку гроново-Ельблонзьке (комунальний цвинтар), с. Маженцино (2 цвинтарі).
10 українських родин наявні станом на 2024 р. в с. Сьвенти-Ґай, що належить до греко-католицької парафії в Дзежгоні (колись українських родин було в два рази більше).
Джерела:
Городище епохи раннього заліза в Ленчу
Misiło E. Oboz „Jaworzno”. Zbrodnia nieukarana. Ukraińcy i Polacy – Archiwum Ukraińskie – 2022 – 1016 s.
Słodownik L. Dawne wsie Pasłęckie i Elbląskie Stowarzyszenie „Zicherka”. – Elbląg. – 2021 – 764 s.
УСКТ-ОУП та греко-католицька парафія в Ельблонгу: події, персоналії та локалізації
Іван Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".