Толькмицько м-ко

Початки перебування українців у Толькмицьку сягають часів переміщення тут російської армії, спочатку в ході Північної війни, а потім наполеонівських війн. 1710 р. після Полтави російські війська зайняли Ельблонг, який до того утримували шведи. З 11.01 до липня 1913 р. в Толькмицьку стояли прохідні російські війська.

Після проведення злочинної акції «Вісла» в 1947 р. частина українців була, імовірно, переселена безпосередньо до Толькмицька. Проте початки української колонізації містечка залишаються поки не відомими. Наразі можна лише вказати прізвища українських родин, які опинилися тут безпосередньо внаслідок акції «Вісла». Це родини Міхальчишин, Хронь, Мелех, Пендицький, Гай, Кондро, Базилевич, Коваль та Паславський та Тадра. Загалом в містечку було біля 10 українських родин. Один раз до Толькмицька приїзжав святити паски український греко-католицький священик, тоді було 10 кошиків.

За телефонним довідником 2005 р. відомі приблизні місця помешкання українських родин: Марія Базилевич – вул. Дзялиньского, Петро Хронь – вул. Надрічна, Мелех Томаш – вул. Свентоянська, Михалишин Ганка і Марек – вул. Свентоянська, Параскева Кондро – вул. Ельблонзька, Коваль Славомир – вул. Оседльова, Петро Паславський – вул. Пшибиловська, Роман Владика – вул. Крента (15.08.2018). Відомо, що Степан Михальчишин – жив у будинку по вул. Кролевецькій. З розмови з подружжям Тадри відомо, що родина Гай жила на вул. Надрічній, родина Пендицьких (Роман) мешкають .

Імовірно, найстарішим членом української спільноти в Толькмицьку наразі є Роман Владика – багаторічний пожежник добровільної . Станом на 2020 р. йому було вже 93 роки. Відомо, що в 2018 р. було 60 років від дати його шлюбу з Владиславою Владикою, за що була відслужена вдячна літургія в костелі в Толькмицьку. Роман Владика мешкає на .

Іван Пендицький (13.12.1909-8.09.1988 р.) та старий Паславський були в УПА. Імовірно, зв’язки з партизанами мав і Степан Михалчишин. Відомий ще один епізод. УБ на Помор’ї вела роботу щодо українських переселенців на предмет присутності членів ОУН-УПА. УБ в Лемборку започаткувала справи “Лемко”, по якій проходило 4 особи, “Батурин” – 17 осіб, “Данилів” – 17 осіб. В 1948-49 рр. ці справи також вело УБ в Ельблонгу, відпрацьовувалося 17 осіб, які походили з Перемишльського повіту, 30 з Томашівського та Ярославського та 14 з Грубешівського. Шляхом амністій УБ також добилося здачі частини повстанців. Зокрема, 1956 р. здався Павло Юринець (Андрій Білий), командир рою УПА, який розшукувався секцією V відділу II Воєводської служби безпеки (в Гданську). Він був арештований ще в 1954 р. в Гданську через підставну мережу Зенона і погодився співпрацювати. Проте брутальна поведінка УБ-еків змусила його втекти. Кілька місяців він ховався в Толькмицьку. Після оголошення амністії 27.04.1956 р. вирішив здатися.

Українці з Толькмицька стояли у початків закладення повітового заряду УСКТ в Ельблонгу. Вже 1957 р. в містечку утворився самодіяльний гурток. В цей час члени гуртка УСКТ в Ельблонгу намагалися активізувати вогнища українського життя в околицях Ельблонга. Збереглася фотографія активістів УСКТ на садибі пана Степана Михалишина (на фото він четвертий зліва, але стоїть в другому ряду). Проте місцеві українці не віддали дітей до навчання української мови, хоча була вчителька Анна Чіснок. В подальшому груток в Толькмицьку не згадується. Проте відомо, про те що Степан Михалишин і далі підтримував зв’язок з УСКТ. Зокрема, в хроніці УСКТ в Ельблонгу зафіксовано, що в лютому 1968 р. – Михалишин Степан з Толькмицька заплатив 100 злотих на УСКТ. Вдалося встановити, що Степан Михалишин мешкав у Толькмицьку в садибі по .

Єдиною родиною, в сучасному Толькмицьку, яка зберігає українську традицію є родина Анни та Володимира Тадра. Вони є прихожанами української греко-католицької парафії св. Іоана Хрестителя в Ельблонгу, а пан Володимир також приймає участь у діяльності гуртка ОУП в Ельблонгу.

Батьки Володимира Тадра: Григорій та Анна Тадра з дому Могила депортовані в ході акції «Вісла» з-під Ярослава, с. Хотинець. Там збереглися церква. Спочатку їх переселили під Лемборк. Анна перебралася до Толькмицька до свого брата Петра. А Григорій до Сухача, а потім до Толькмицька. Володимир пам’ятає що його родина мешкала на вул. Ягелонській в Ельблонгу. Малим дітям не розповідали про обставини депортації. Володимир довідався про це лише у 18 років.

Батьки пані Анни: Корнел Крет (початково Крут) та Павловська Софія з Грубешівшини – с. Себечів зараз в Україні (Сокальщина). Переселили до Свентково – біля Годкова – тут домінували українці з різних частин краю: з Ярославщини, Бещад, Любачівшини та Холмщини. Всі між собою договорювалися. У Свентково було кілька родин православних, що їздили до церкви до Орнети. Поляків було пару родин. Анна Тадра приймала перше причастя у греко-католицькій церкві в Пасленку. В цій же церкві Анна та Володимир одружилися. Службу вів отець Іван Яремин. Пан Володимир згадував, що він приводив дуже довгу літургію, а його оголошення були як друга проповідь. З 1986 р. родина пересилалася до чоловіка в Толькмицько .

Пані Анна Тадра пам’ятає богослужіння, які проводив о. Іван Яремин в греко-католицькій каплиці сестер Катеринок на вул. Замковій. Дітей на навчання української мови возили до домівки УСКТ-ОУП у Ельблонгу на вул. Grunwaldska. Вона була приписана до 12 школи м. Ельблонга. Навчали сестри, Ольга Дубінська та Леся Беднарик Дочка подружжя Тадр – Наталія культивує українські традиції в Накло над Нотецю. Саме вона організувала в 2002 р. презентацію присвячену Україні.

Окрім того, в складі населення Толькмицька, напевне можна відмітити наявність великої кількості нащадків православних мешканців Холмщини і Підляшшя – калакутів (латиників), а також, імовірно, депортованих сюди православних українців. Зокрема Анна Тадра, згадує що пані Венжикова з Толькмицька була православна. В довіднику за 2005 р. фігурує Wężyk Maria – вул. Свентоянська. На кладовищі в Толькмицьку виявлено могилу Зиновії Венжик (14.01.1921-15.09.2000).

В довіднику 2005 р. значиться: Адамчук Галина – вул. Портова, Роман Баран – вул. Zakopiańska, Данилевич – вул. Elbląska, Данчура – вул. Jagiellońska, Францюк Василь – вул. Zawiszy.

Цвинтар в Толькмицьку діє для містечка Толькмицько та Кадини. На цвинтарі наявні поховальна каплиця в стилі бароко, а також старі німецькі нагробки, а також деякі відновлені поховання. На цвинтарі у Толькмицьку приблизно 5% похованих мають згідно прізвищам та іменам українське коріння. Тут виявлено такі прізвища: Олещук, Павлюк, Васечко, Воронько, Ядчук, Возний (з ім’ям Богдан), Баран (з ім’ям Роман), Савченко (з іменами Софія та Анастасія), Щотка (з ім’ям Богдан), Зінко, Блашко (з ім’ям Параскева), Адамчук, Шевчик, Семкув, Стець, Семашко, Сабіло, Сасін, Кушка, Малчук, Данчука, Валюк, Базилевич, Шамрило, Сокалюк, Міхалишин, Майковська (з ім’ям Пелагія), Юречко, Блашко, Шагала, Малиско (напевне, початково Малишко), Римша, Страсько, Матушак, Бануха, Косьцюх, Рацук, Харитон, Заводняк, Савко, Данилевич, Северин Гмись, Шандеровські (з ім’ям Василь), Черепак, Боровець і Ірена Штандера (24.09.1953-10.03.2018), коордианти поховання: 54.3231105, 019.532474).

Як однозначно українське можна зазначити поховання Анни Тадри – матері пана Володимира (06.10.1931-09.03.2020 р.). Координати поховання: 54.323315, 19.534177. Також на кладовищі знаходиться могила брата матері п. Володимира – Анни Тадра – Петра (14.06.1900-07.11.1965) і його дружини Параскеви (10.11.1913-16.02.1992) Могила. З українських поховань також виявлено могили Базилевичів: Івана (20.07.1902-27.06.1998) та Параскеви (12.11.1921-13.02.2020). Координати поховання: 54.323309, 019.534060, Івана (14.04.1952-12.09.2015) та Марії (1959-2004), Михалишиних: Степана (23.11.1909-02.05.2003) та Марії (23.11.1910-07.07.1996) – обидві неподалік від Тадри. Координати поховання: 54.323191, 019.533915). Імовірно українським є поховання Андрія (05.09.1921-21.01.1976) та Марії (30.10.1926-20.04.2008) Хронь, Параскеви (05.10.1927-29.12.2012) та Тимофія (16.04.1912-16.11.1989) Кондро, Паславських: Михайла (14.08.1899-12.03.1983), Петра (14.04.1930-28.11.2004) та Катерини (28.04.1932-05.04.2017). Координати поховання: 54.323307, 19.533111, Пендицьких Івана (13.12.1909-08.09.1988) та Анни (30.11.1904-08.01.1990). Координати поховання: 54.323308, 019.533283, а також Станіслава Пендицького (12.05.1936-18.02.1992). Координати поховання: 54.323255, 019.533503.

В розташованих неподалік Кадинах мешкає гайова Стригорська – українка.

На плебані римо-католицької парафії св. Якуба у Толькмицьку стараннями настоятеля о. Юзефа Гроховського після початку повномасштабного вторгненням російських військ в Україну 24.02.2022 р. знайшли прихисток українські біженці.

Джерела:

Хроніка Українського суспільно-культурного товариства. Ельблонг міське правління.