Комунальний цвинтар на Дембиці. Українські поховання
Великий цвинтар розташований в Ельблонгу біля вул. Łęczyckiej у східній частині міста. Na początku lat 70. XX wieku władze miasta stanęły przed problemem wyczerpywania się miejsc grzebalnych na funkcjonującym od 1946 Cmentarzu Komunalnym Agrykola. Przede wszystkim brakowało miejsc na pochówki socjalne, a niemożliwe stało się powiększenie działającego cmentarza. Na teren nowej nekropolii wybrano obszar położony pomiędzy południową granicą parku leśnego Bażantarnia, a ulicą Łęczycką, w sąsiedztwie osiedla Dębica, od którego przyjął nazwę. Cmentarz od tego czasu wielokrotnie powiększał swój obszar, wybudowano na jego terenie dwa budynki przedpogrzebowe. Od 2000 cmentarz jest sukcesywnie rozbudowywany, przygotowywane są nowe kwatery przeznaczane pod groby. W lipcu 2006 zapoczątkowano nową formę chowania osób zmarłych – oddano do użytku pierwsze dwa segmenty kolumbarium, przeznaczonego do umieszczania w nim urn z prochami osób skremowanych. Do chwili obecnej na Cmentarzu Komunalnym Dębica spoczęło pod 30 tysięcy osób.
На цвинтарі в Дембиці знаходяться низка бездискусійно українських могил. Тут, зокрема, поховано одного з засновників та чолових діячів Українського суспільно-культурного товариства в Ельблонгу Левка Горака (17.03.1922-23.11.1982, координати могили 54.167624°, 19.467126°). Тут також знаходиться поховання видатних діячів УСКТ в Ельблонгу: Івана Дацько та Василя Мільчака (народ. 1927-12-05, помер 1984-12-30). Координати поховання 54.168262°, 19.469051°. На Дембиці похований також ветеран УПА, в'язень Явожна та діяч УСКТ в Ельблонгу Володимир Пержило (19.03.1916-10.05.1988). Могила знаходиться в секторі 16, ряду 10, могила № 23 (приблизні координати поховання 54.166973°, 19.460846°. На цьому цвинтарі можна відшукати і символічну могилу повстанського сотенного Михайла Грицини, посевдо "Чайчук". Приблизні координати поховання 54.167975°, 19.462912°. в Ельблонгу проживає його дочка. На цвинтарі також поховано дівчинку Олену Грицину.
Українською мовою підписаний нагробок Ольги Леськів. Родина з таким прізвищем зустрічається в хрониці УСКТ в Ельблонгу. Нагробок має оригніальний коазцький хрест.
Греко-католицький хрест зображено на похованні родини Кравчуків (Maria Krawczuk, 14.05.1930-28.03.1995, Grzegorz Krawczuk 10.04.1938-14.02.2000, Jan Krawczuk, 02.10.1933-22.07.2018, сектор XIV, ряд 4, поховання 16 (54.168359°, 19.469458°). Відомо, що Кравчуки Іван та Анна підтримали матеріально акцію по оздоровленню дітей Чорнобиля в Ельблонгу, 1990 р.
Поряд з цим є нагробки з польськомовним написанням цього прізвища.
В українській громаді Ельблонга зустрічається також прізвище Зубрицькі. На кладовищі присутній нагробок з польськомовним написанням цього прізвища. Координати 54.161845°, 19.460966°. Те що це була свідома українська родина підтверджується фактом пожертви одним з покійних – Іренеєм Зубрицьким коштів на будівництво грутожитку в Білому Борі в 1980-х рр.
Зустрічаються поширені в громаді також прізвища Шмігельський, Тадра, Жолудок (поль. Żołądek) та ін.
На одному з нагробків з прізвищем Жолудок знаходимо пам'ятник у вигляді греко-католицького хреста. Тут також наявні українські підписи разом з польськими. Польською підписані Roman Żołądek 1958-10-26 2010-12-28, Michał Żołądek 1920-02-14 2013-04-07, Michał Żołondek 1945-09-22 1989-05-04. Окрім того тут наявний, імовірно, символічний нагробок Ліді Жолудок та Луки Біда (підписи українською), а також Олександра та Анни Біда (написи українською мовою). Перший загинув в 1943 р., Анна в 1945 р. Напевно, це наслідки трагічних подій на Закерзонні.
На цвинтарі наявні інші не дуже чисельні особи з українськими прізвищами. Найчастіше це, імовірно, полонізовані українці з Холмщини і Підляшшя православного віросповідання. Зустрічаються пірзвища Савчук, Манько, Климчук, Олещук, Кутко, Бенюк, Григорович та Кривоніс та ін.
Джерела:
Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».