Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Комунальне кладовище Агриколя

Комунальне кладовище Агриколя

Розмір зображення: 800:600 піксел

Комунальне кладовище Агриколя. План. Фото Івана Парнікози, 25 червня 2014 р.

Комунальне кладовище в Ельблонгу на вул. Agrykola. Локалізація

Сучасне кладовище на вул. Agrykola складається з двох історичних кладовищ – лютеранського кладовища св. Анни (в південній частині до нього також прилягало менонітське кладовище на місці якого наразі радянські військові поховання) та кладовища св. Миколая. Після Другої світової війни на місці кладовища менонітів було розміщено військовий цвинтар радянських солдат. Від менонітського кладовища зберіглася лише одна нагробна плита біля музею в Ельблонгу.

Обстеження кладовища здійснені 2020, 2021 та 2024 р. показало що тут не зберіглося вихідних німецьких нагробків. Втім, виявлено повторне використання елементів колишніх німецьких нагробків, зокрема кам’яних дошок та скульптурних та декоративних елементів. Усі найвиразніші скульптури цього цвинтаря, імовірно, походять з вихідних німецьких нагробків.

Натомість з німецького часу вціліли дві неоготичні каплиці (костелики) на цвинтарі св. Анни та декорована вхідна брама цього кладовища. Від кладовища св. Миколая зберігся по-німецький господарський будинок, а також, імовірно, велике розп'яття встановлене на головній алеї цього кладовища (54.168301°, 19.423084°). Саме біля нього український священник проводить молитву у поминальні дні.

Приблизно 5% поховань належать людям українського походження. На цвинтарі наявні поховання перших депортованих в рамках злочинної акції «Вісла» українців, хоча вони поховані переважно на сільських цвинтарях в с. Jezioro, Zwierzno тощо. Як свідчать прізвища та задеклароване у вигляді римського хреста та польськомовного напису римо-католицьке визнання, це можуть бути калакути-римо-католики з Холмщини чи Підляшшя, які переселилися сюди добровільно, а отже з самого початку могли мешкати в місті. Серед них можуть бути також колишні православні українці, які були депортовані в навколишні села. Багато українців в 1947 р. розселено в по німецьких господарствах в околицях Ельблонга, по дві три родини в кожній місцевості. Позбавлені своїх храмів українці в Ельблонгу і околицях дуже довго шукали собі місця, відповідно відвідували римо-католицькі храми. Історія православних депортованих залишається білою сторінкою не тільки у випадку Ельблонга, але й інших місцевостей, куди були депортовані українці цього віросповідання.

Прикладом вищезазначених поховань може слугувати поховання Володислава (ur. 03.07.1894-zm. 1973-03-06) та Теклі Савчуків (Tekla Sawczuk, 07.11.1901, 26.03.1990) сектор XXVIII, ряд 6, номер 3.

Поховання Володислава та Теклі Савчуків. Зображення і локалізація

Зафіксовано такі українські прізвища: Кунах, Волинець, Савчук, Бабич, Швед, Неверко, Кухарчук, Шевчук, Шуляк, Швесюк, Герелюк, Ярмуленко, Вербовий, Борейко, Божик, Дідух, Романчук, Немчук, Денісюк (разом з ім’ям Василь), Кулеша, Воронюк, Антонюк, Беднарчук, Дзерук, Остерчук, Отруба, Ігнатюк, Жолондик (Жолудок), Леськів, Харко, Бондарюк, Проць (разом з ім’ям Параскева), Павлік, Панько, Сулима-Гіллов, Атаманчук, Слушняк, Павлюк, Третяк, Огризко, Решентюк, Романюк, Кулгаюк (разом з ім’ям Володимир), Семенюк, Холубек (з ім’ям Віра), Таранько (Зенон), Толочко (Феофіла), Сич, Пержило, Панчій, Ільчук, Сподарек (з ім’ям Панько), Трохимчук, Леськів, Заламанчук, Стецик, Назар, Предко, Морозюк, Наконечний, Карпюк та Юсько.

Цікавим є нагробок Віцентія Панька 20.07.1913-28.11.1990 р. капітан АК. Сектор ХХІІІ, 20 ряд, 2 місце 54.167091, 019.419953.

Нагробок Віцентія Панька. Зображення і локалізація

Поховання Богдана Леськіва. Зображення і локалізація

В умовах польськомовних написів та відсутності підтвердження православного віросповідання важко розділити, хто з носіїв цих типово українських прізвищ був калакутом, хто православним, що міг бути прихожанами православної церкви Марії Магдалени у Ельблонгу, а часом і хто був галичанином греко-католиком. В часи комуністичної Польщі люди могли не афішувати свою відмінність. На цьому цвинтарі наявні лише окремі поховання, на яких чітко задекларовано православне віросповідання. Це, зокрема, нагробок Надії та Петра Шуляків (Nadzeja 30.12.1900-14.06.1984 i Piotr 28.07.1890- 19.09.1965 Szułak). Додано напис Ave Maria та зображення православного хреста. Х сектор, 1 ряд, 25 місце. А на нагробку Софії Мельникової (у вигляді православної каплички на стовпі) наявне ще "Вічная пам'ять" (54.168891°, 19.423094°).

Поховання Надії та Петра Шуляків. Зображення і локалізація.

На цвинтарі наявні поховання підписані українською мовою. Імовірно, вони відносяться до того часу, коли в місті сформувалася українська громада, яка включала переважно галичан греко-католиків. Проте, наявне лише одне поховання на якому одночасно задекларовано греко-католицьке віросповідання та українську ідентичність. Це могила, у якій поховані Октаба Іван (Jan Oktaba, 15.01.1905-27.12.1971) і Емілія (Emilia Oktaba, 05.10.1929-07.11.2009), а також Йосип Жолудок (Проте це прізвище переселенців до Кемпнєва фігурує в "Нашому слові" як Жолондик)(Józef Żołądek, 11.07.1926-17.11.2009) та Олена Жолудок (Helena Żołądek, 05.05.1933-12.03.2020). Іван Октаба згадується в хроніці УСКТ-ОУП в списку політв'язнів (УПА?). Мешкав та помер у Ельблонгу. Поховання з прізвищем Жолудок знайдено також на комунальному цвинтарі Дембиця та цвинтарі в с. Jezioro. На нагробку що знаходиться на Агрикола встановлено греко-католицький хрест. Хоча, усі підписи виконано польською мовою, напис «Вічная пам’ять» – українською мовою. Поховання розміщено в 19 секторі (ХІХ), 12 ряд та 43 місце. За спогадами о. Андрія Сороки частина Жолондків та Октаби мешкали в Ельблонгу і працювали в телекомунікації, фабриці меблів тощо. Родини ці початково були депортовані до Кшевська.

Могила Октаб та Жолондків на комунальному цвинтарі на Агриколі. Зображення і локалізація

На цвинтарі є також поховання з підписами українською мовою:

Поховання Григорія Харко (1883-1961) в секторі XVI, ряду 16, могила №5. Григорій Харко, але інший згадується в хроніці УСКТ в Ельблонгу, як особа, що підтримала матеріально акцію оздоровлення чорнобильських дітей у 1990 р. За свідченням о. Андрія Сороки родина Харків походила з с. Новоткі.

Поховання Григорія Харко. Зображення і локалізація

Поховання Анни Морозюк та Надії Наконечної – бабці та дружини Андрія Наконечного – активіста та голови правління ланки УСКТ в Ельблонгу.

Поховання Анни Морозюк та Надії Наконечної. Зображення і локалізація

Поховання українця-політв'язня Михайла Дідуха (17.08.1914-10.11.1969) та його дружини Теклі, сектор XXVI, ряд 18, поховання № 19 (54.166842°, 19.418459°)

На цвинтарі (з польськомовними написами) поховані також Юлія Пержило – дружина Володимира Пержила – діяча УСКТ в Ельблонгу (довідник Ельблонга свідчить, що вона мешкала по вул. Robotniza 112) зображення і локалізація, 54.169087°, 19.420895°) та діяча УСКТ, механіка автомобілів Григорія Божика (нар. 01.12.1931 р. помер. 18.05.2018 р., ) з батьками його дружини?: Пелагія та Данило Сич, сектор XIII, ряд 10, могила 3 (зображення і локалізація, 54.168950°, 19.420959°).

На цьому ж цвинтарі знаходимо поховання Василя Путко (сектор XXXI, ряд 15, поховання 7), Мирослава Вербового (не редактора "Нашого слова"), 54.167902°, 19.419504° та Богдана Леськіва (54.167849°, 19.422861°).

Поховання Василя Путко. Зображення і локалізація

Поховання Адама Горака. Зображення і локалізація

Тут поховано представників української родини Сипутів, Вацлава (Василя) Гурака, Романа Шулякевича та Назаровичів. Данило Назарович входив до спілки політв’язнів.

Поховання Зубрицьких-Назаровичів, 54.168259°, 19.423662°

Поховання Вацлава (Василя) Гурака, 54.167972°, 19.419515°

Поховання Сипутів, 54.166918°, 19.418404°

Поховання графа Романа Богдана Шулякевича де Леліва та його дружини Олени, 54.168048°, 19.420362°

У хроніці парафії УГКЦ у Ельблонгу зустрічаємо інформацію про похорон на цвинтарі Агриколя 01.03.1991 р. пенсіонера українського вчителя В. Венавського. У цьому похороні приймали участь український та польський священники, що стало своєрідним прецедентом.

На цьому цвинтарі поховані також поляки, доля яких тісно пов'язана з Україною. Тут, зокрема, похований генерал Болеслав Нечуя-Островський, керівник АК-овського підпілля у Львові – почесний мешканець міста Ельблонга, кватера XVI, ряд1, номер поховання 4 (54.169464°, 19.421150°).

Тут похований також Броніслав (Ян) Шліхтінгер – вояк Війська Польского, учасник вересневої компанії родом з суч. Івано-Франківська (54.168772°, 19.423064°).

Могила Броніслава (Яна) Шліхтінгера, поле VI, ряд 1. могила 8

На цвинтарі поховано також низку польських патріотів:

Ян Геріга, кватера I, ряд 1, номер поховання 15 (54.168116°, 19.423601°)

Ян Желязний, поле III, ряд 4, могила 49 (54.169283°, 19.423517°)

Станіслав Вільчевський, поле ХХ, ряд 10, могила 7 (54.167683°, 19.420317°)

Гедемін Пілецький, поле ІХ, ряд 1, могила 1 (54.168415°,19.422430°)

На цвинтарі є поховання французів та італійців, які померли в підтаборі Штутхофу, а також поховання вояків польської армії, серед яких етнічні українці (54.169419°, 19.422957°).

У Провідну неділю (поминальний тиждень) на цвинтарі Дембиця біля фігури Воскреслого Христа (54.167943°, 19.468482°) проводиться богослужіння настоятелем парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя за участі вірних. Після загальної молитви священик обходить окремі поховання вірних. Аналогічний захід пізніше проводиться на цвинтарі на вул. Agrykola, де починається поблизу великого хреста.

Джерела:

Kamieniem przez płot (kamienne, ustawiane pionowo płyty nagrobne z inskrypcją, które już raz trafiły do muzealnego lapidarium)

Cmentarz mennonicki, ob. komunalny

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».