Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Монастир св. Онуфрія

Монастир св. Онуфрія

Розмір зображення: 800:610 піксел

Лежить над одним зі старих рукавів Бугу на віддалі 3 км від села. Розташований в досить недоступній місцевості, на холмі, оточенім лугами, колись вкритими густими віковічними лісами. Восени і весною луги заливає вода і в ці пори року до монастиря колись не було жодного доступу. Може якраз ця обставина й причинилася до того, що його історичне життя в найбурхливіші часи української національної і релігійної боротьби пройшло тихо і спокійно. Монастир вже існував перед 1522 р. і заснований, ймовірно, у XV ст. В монастирі зберігається рукописне Євангеліє, писане в 1498 р. власне для цього монастиря. 1 Вперше згаданий в документі – грамоті Сіґізмунда І Старого 1522 р. 2

Найстаріший документ датується 1624 р. 3, яким монастир вперше зголошує своє існування і забезпеку на майбутнє опирає на давніші права. Перебував тоді в монастирі (від 1620 р. ) єпископ Паїсій Черкавський, висвячений на холмську катедру єрусалимським патріархом Теофаном по переході на унію холмського єпископа Дениса Збіруйського. 4 Не признаний королем, не міг Паїсій мешкати в Холмі і осів в Яблочинськім монастирі. Дбаючи про забезпечення монастиру його давніх прав і маєтностей, з яких монастир користав з давніх-давен, він вчинив 9 травня 1624 р. запис на євангелії церкви св. Онуфрія, який і є найстаршим документом:

“Право давноє, наданноє от перших ктиторов давних св. обители сей, св. памети славной єи млсти пани Богушевой которая то пани Богушева тую святую обитель святого Онуфрия в добрах своих фундуючи надати рачила, которое право так давное як і новое выданное от славной вічной памяти от велможных их млстей княжатей Александра Пронського каштеляна Троцкого и малжонки его ей милости княжны Теодори Сангушковны пани троцкой дідички тых добр также и то право новонаданное от потомков их млстей от вельможных милостивых панов его млсти пана Рафаила Лещинского воеводы бельзкого и малжонки его панеи Воеводиной дідички добр которое их млеть его млеть пан воевода кгрунту оромного надалы в добрах своих с. Яблочном которое надане сталося от их млстей пана воеводы бельзкого и малжонки, сталося за старанем велебнаго в бозе отца Паисия Черковского епископа холмского и бельзкого настается сей обители святой яблоченской св. Онуфрия святых причистых, тое право давное и наново наданоє для вічной памяти веліл его млеть епископ в евангелию церковную на престо записат”. 5

В першій половині XVII ст. старанням священика Макарія Корнилови-ча, тодішнього ігумена зведені були дерев’яні будівлі: соборна церква св. Онуфрія з церквою на хорах Стрітення Господнього, трапезна з церквою Успения Пр. Богородиці 1653 р., дзвіниця 1651 р., келії і будинок настоятеля. 6 Це була вже друга церква в монастирі. Монастир був єдиним осередком православ’я на Холмщині і Підляшші на протязі всього часу існування тут греко-католицько’і церкви. Тому у 1753 р. васили-янські монахи вчинили на нього набіг і пограбували майно. 7 У 1754 р. про це сповістив у своєму донесенні Київському митрополитові Тимофієві Щербацькому ігумен Касіян Аравський. 8 Після третього поділу Польщі попав у Австрію, у 1809 р. – в герцогство Варшавське і дальше в Росію.

Цікавими є документи про його економічну ситуацію. Володимир Дешковський записав у 1692 р. на монастир 1000 zł., віддавши цю суму берестейському кагалові з такою умовою, що кагал вічними часами мав сплачувати на монастир 80 zł. річно провізії. 9 Ці гроші мали йти на утримання школи в монастирі. Контракт був зручний і вигідний для монастиря. Протягом 104 років жиди справно сплачували провізію. Від 1796 р., коли при поділі Польщі монастир на деякий час опинився в Австрії, кагал припинив сплати не вважаючи на те, що ліквідаторський суд декретом з 1798 р. ствердив права монастиря на провізію. Яких заходів вживав монастир до 1837 р. невідомо. Можливо, що й ніяких, якщо взяти під увагу, що попередній ігумен Иосиф Морачевич (1809-1832) був буковинець і йому трудно було орієнтуватися в хаотичних російських судах і офіціях. Навіть його наступник, енергійний архімандрит Йоаникій не пішов в тій справі судовою дорогою, а з відкриттям в 1837 р. урядової т. зв. Берестейської Повітової комісії, заснованої для вияснення стану заборгованості берестейського кагалу, звернувся до неї. Справа тяглася з 1837 по 1857 р. Перебіг в комісії цеї справи, здавалося б такої нескладної, тим більше, коли монастир подав документи, дуже цікавий.

Повітовий стряпчий, що головував у комісії, 13 літ все не мав часу вглянути в справу. Звертання ігумена до вищих інстанцій, натиск на них вищих духовних достойників, догани і загрози Губерніального Правління стряпчому судовою відповідальністю, змусили нарешті стряпчого повідомити в 1850 р., що комісія внесла вже постанову ще в 1848 р., але до вищої інстанції її не подано за браком часу зробити виписку. Спливло ще 5 літ поки постанову, відмовну і опротестовану монастирем, переслали з Повітової комісії до вищої Губерніальної. І ніщо її не зрушило з місця. Справа обривається 1859 р. повторним запитом ігумена. Невдовзі помер ігумен, настав тривожний час польського повстання, новий ігумен, не можучи перебувати в Яблочині, проситься до Мєльця. На цьому справа припиняється. 10

Заходами енергійного настоятеля монастиря Йоаникія, який став ним 1837 р., 19 травня 1838 р. закладено нову муровану церкву. 11 Будівництво за проектом, розробленим архітектором Болонським, 12 здійснено під наглядом протоієрея Новицького. 13 Матеріали поставляв поміщик Соснковський. Всі ікони на полотні писані заслуженим професором Варшавського університету Бланком. 14 2 грудня 1840 р. церкву урочисто освятив преосвящений Антоній, архиепископ Варшавський при настоятелі монастиря Йоани-кії. 15 У 1838 р. при монастирі засновано двокласну парафіяльну школу, а у 1862 р. – школу іконопису. 16 У 1875 р. розпочала діяльність школа псалмістів, у 1907 р. – учительська семінарія. 17 Дещо пізніше виникли сільськогосподарська і реміснича школи. 18 У 1902 р. в братському корпусі влаштована трапезна церква св. Івана Богослова.

У 1908 р. здійснено ремонт головної церкви за проектом єпархіального архітектора А. Пуринґа 1906 р. 19 Тоді ж стіни вкрито стінописом, про що свідчить частково замальований (у початковій частині де була згадка про імператора Росії Миколу II) напис білою фарбою на західній стіні бабинця, зліва, коло вхідних дверей:

“При святительстве Евлогия епископа Холмского и Люблинского, при настоятеле монастыря архимандрите Серафиме сей святой соборный храм во имя св.Онуфрия украшен стенною живописью живописцем свято-Успенской Почаевской лавры Иваном вольским 1909 г. ноября 4 дня”.

У цьому ж 1908 р. збудовано дерев’яну вівтар-каплицю Успения Пр. Богородиці в неоросійському стилі за проектом того ж архітектора А. Пуринга. 20 Збудовано її старанням протоєрея церкви Московського Спаса на Наливках Н. Копьєва. 21 Урочисто освячена єпископом Євло-гієм 14 серпня 1908 р. 22У 1910 р. в єпархіальне управління звернувся з просьбою архимандрит Серафим про дозвіл будови каплиці в честь ікони Яблочинської Пр. Богородиці на “Святому полі” над Бугом. 23 її будівництво за проектом А. Пуринґа здійснено у 1912 р. 24 В цьому ж році він виконав проект нової мурованої монастирської дзвіниці (не здійснений). 25 На початку XX ст. до монастиря належав скит “Біле озеро” в Гродненській губернії та кіновія коло села Дратів Холмської губернії. 26 В кіновії була дерев’яна церква перебудована з амбара в два світлові рівні з хорами. В ній два престоли – св. Іллі на горі і внизу в честь ікони Холмської Богородиці. 27 У 1915 р. монастир евакуйовано в глибину Росії, а приміщення зайняли німецькі війська. 28

Монастир продовжував свою діяльність, правда, в обмежених рамках, після першої світової війни. Число монахів обнижено до чотирьох, а в частині приміщень розташовано сироти-нець. 29 У 1924 р. була спроба закрити його взагалі. 30 У 1926 р. відкрито в деяких приміщеннях будинок для православних духовних, які перебували на пенсії. 31 В період німецької окупації теж прийшлося тяжко. У 1942 р. німці спалили частину будівель. 32 Не зачинений після виселення українців у 1947 р. під час акції “Вісла”, він постійно перебував в непевному положенні, тому що комуністична влада старалась його зачинити. Щойно в середині 1970-х рр. наступила певна стабілізація. У 1974-1992 рр. в монастирі розташовувалася Вища духовна православна семінарія. 33 Монастир є місцем паломництва до чудотворних ікон св. Онуфрія та Пр. Богородиці (були викрадені у 1990 р. та повернені на своє місце у 1994 р. 34) православних з цілої Польщі.

Монастирська територія оточена муром XIX ст. Вхід на зовнішнє монастирське подвір’я веде через браму зі зображенням св. Онуфрія в північній стіні. На це зовнішнє повір’я виходить головний мурований монастирський корпус, зведений одночасно з церквою, відбудований у 1955 р. і в останні роки розбудований, та дерев’яний будинок, зведений в російському національному стилі на початку XX ст. 35 Південна скромніша брама веде на монастирські поля. Майже по центрі східної стіни зовнішнього подвір’я розташована мурована класицистична дзвіниця. В нижньому її ярусі розташований прохід на внутрішнє монастирське подвір’я. Напроти дзвіниці у 1997 р. встановлено хрест в пам’ять про 50-річчя акції “Вісла”. На внутрішньому подвір’ї розташована церква, монастирський цвинтар та корпус келій.

Церква – класицистична мурована на плані грецького хреста споруда з куполом на циліндричному барабані посередині і доричним чотириколонним портиком на чільному фасаді.

1. Rakowski G. Polska egzotyczna. – Pruszków, 1996. – S. 125.

2. Петров Н. Холмско-Подлясские православные монастыри. // ПРС VII. – С. 168-217.

3. ЦДІА, фонд 201, опис 4, справа 375, аркуші 1-5.

4. Там само.

5. Холмский греко униатский месяцеслов. – Холм, 1870. – С. 109.

6. Яблочинский св. Онуфриевский монастырь. Материалы. // Холмский греко-униатский месяцеслов на 1870 год. – Варшава, 1870. – С. 95-121.

7. Петров Н. Холмско-Подлясские православные монастыри. // ПРС VII. – С. 168-217.

8. Sosna Grzegorz. Bibliografia parafii prawosławnych na Białostocczyźnie. Część chronologiczna. – Białystok, 1985. – S. 34.

9. ЦДІА, фонд 201, опис 4, справа 375, аркуші 1-5.

10. Там само.

11. Яблочинский св. Онуфриевский монастырь. Материалы. // Холмский греко-униатский месяцеслов на 1870 год. – Варшава, 1870. – С. 95-121.

12. Там само.

13. Там само.

14. Котлинскій Н. Яблочинский св.-Онуфриевский первоклассный мужской монастырь в его прошлом. – Холм, 1914. – С. 23.

15. Яблочинский св. Онуфриевский монастырь. Материалы. // Холмский греко-униатский месяцеслов на 1870 год. – Варшава, 1870. – С. 95-121.

16. Kuprianowicz С., Leśniewski К. Monaster św. Onufrego w Jabłecznej. – Jabłeczna, 1995. – S. 30.

17. Там само. – S. 31.

18. Там само. – S. 32.

19. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Chełmski Konsystorz Prawosławny, sygn. 1960.

20. Там само.

21. ХЦЖ, 1908. 4. 19. – С. 738.

22. Там само.

23. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Chełmski Konsystorz Prawosławny, sygn. 2601.

24. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 264.

25. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Chełmski Konsystorz Prawosławny, sygn. 2601.

26. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 264.

27. Там само.

28. Kuprianowicz G., Leśniewski K. Monaster św. Onufrego w Jabłecznej. – S. 32.

29. Там само.

30. Там само. – S. 33.

31. Там само.

32. Там само. – S. 35.

33. Sosna Grzegorz. Bibliografia parafii prawosławnych na Białostocczyźnie. Część chronologiczna. – Białystok, 1985.

34. Православний календар на 1996 р. -Сянок, 1996.

35. Rakowski G. Polska egzotyczna. – Pruszków, 1996. – S. 128.

Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 467 – 471.