2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Комплекс кафедрального костелу
До складу комплексу входять костел святих Петра і Павла, дзвіниця та тріумфальна брама.
Петропавлівський костел первісно, у XV ст., являв собою тринавову споруду базилікальної структури, яка, гіпотетично, мала ще й залишки давнішої церкви. У своєму архітектурному розвитку будівля пройшла дев’ять етапів, внаслідок чого постав храм складної об’ємно-просторової компо-зиції з пресбітерієм (добудований 1646 – 1648 рр. у зв’язку з переорієнтацією вівтаря), чотирма каплицями (XVI ст., 1547 – 1563, 1627 – 1640 рр.), чотирма ризницями (1646 – 1648, 1760 – 1795, 1809 – 1842 рр.) та папертю (1842 – 1855 рр.).
До середини XVII ст. костел сформувався як тринавова, з довгим пресбітерієм, кількома ренесансними каплицями та високим притвором споруда, західний фронтон якої був вирішений у формах маньєризму. У період турецького панування (1672 – 1699 рр.) пошкоджений під час бомбардування міста західний фасад було реконструйовано: розібрано притвор, а над каплицею споруджено мінарет, увінчаний півмісяцем, що символізував перетворення костелу на мечеть. Після повернення католицькій громаді (1699 р.) костел було відремонтовано й освячено. У 1754 р. з ініціативи єпископа М.Дембовського костел реконструйовано. Його головний фасад оздоблено в пізньобарокових формах, бічні нави підвищено врівень з центральною, поновлено мінарет, опоряджено інтер’єр, встановлено орган. У 1756 р. на мінарет встановлено виготовлену в Гданську чавунну статую мадонни. Архітектурні роботи цього будівельного етапу приписують Яну де Вітге. Вівтарі бічних нав розмалював художник Ю.Прахтль. Під час ремонту 1853 – 1862 рр. художник Д.Сампіні, за участю львівського художника М.Яблонського, виконав темперні фрески на стінах південної каплиці. Тоді ж з’явилися вітражі з богемського скла, підлога з теребовлянського пісковику та карарського мармуру, встановлено новий 20-регістровий орган роботи віденського майстра Гессе.
Нині костел є тринавовою базилікою з пізньоготичним гранчастим з контрфорсами пресбітерієм. Під південною навою та північними каплицями – три крипти. Головна нава, що відділена від бічних стовпами-пілонами, дещо розширюється на схід, завдяки чому бічні нави у східному напрямку звужуються. Така структура наближається до Успенської церкви в Зимному на Волині, що постала 1485 – 1495 рр. Нави перекриті коробовими склепіннями з нервюрними розпалубками, північна каплиця святого причастя (колишня святих Петра і Павла) – банею з ліхтарем. Костел має чотири вівтарі – у навах та в південній каплиці непорочного зачаття.
Архітектура костелу демонструє сплав готики (пресбітерій, паперть), Ренесансу (каплиця святого причастя) та бароко (західний фасад, бічні нави). Східна грань пресбітерію має цікаве вирішення у вигляді арки, що спирається на контрфорси, утворюючи нішу. У ній 1771 р. було встановлено розп’яття (не збереглося) над надгробком архідиякона Ф.Клейна, який брав участь у відновленні костелу. Найактивнішу композиційну роль відіграє західний фасад, вирішений у стилі пізнього бароко, з пілястрами композитного ордера й масивним антаблементом. Головний вхід акцентовано високим арковим вікном з бароковим облямуванням, рельєфом з гербом та пам’ятним написом. На західному фронтоні костелу встановлені кам’яні статуї апостолів Петра і Павла та декоративні вази, на контрфорсах південної каплиці непорочного зачаття – кам’яні бюсти єпископів, що були зняті з головного фасаду католицької семінарії. Східний фронтон увінчує сигнатурка. Кам’яний хрест, що увінчував західний фронтон, не зберігся.
Над ренесансною каплицею, прибудованою до північно-західного рогу, підноситься мінарет – круглий у плані стовп (зовнішній діаметр – 3, внутрішній – 1,5 м) заввишки 26 м, змурований з тесаних білокам’яних блоків. На висоті 26,5 м від землі мінарет розширюється, утворюючи коловий балкон, на який ведуть влаштовані всередині стовпа кручені сходи, освітлені по всій висоті щілиноподібними вікнами. Над рівнем підлоги балкона стовп зі сходами підноситься ще на 5 м і завершується білокам’яним карнизом, на якому змуровано круглий постамент, увінчаний вирізьбленою з білого каменю композицією архітектурно-рослинного характеру. Її завершує чавунна статуя мадонни з ореолом зірок навколо голови. Статуя стоїть на турецькому півмісяці. Загальна висота мінарета з каплицею та статуєю мадонни – 40 м. Мінарет кріпиться металевим стрижнем до західної стіни костелу; кріплення статуї мадонни – шарнірне. У 1962 р. мінарет реставровано за проектом Є.Пламеницької.
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 256 – 257.