Меморіальний комплекс

Тамара Борисова, Наталя Мархайчук, Анатолій Троян

Розмір зображення: 678:534 піксел

Скульптура воїна при вході

Меморіальний комплекс загиблим у німецько-радянській війні 1941 – 45, 1948 – 50 (іст.). У західній та центральній частинах кладовища.

Братські могили є основними складовими елементами комплексу. Перша і друга розташовані дзеркально одна до одної з півночі на південь. З південного боку розміщені надгробки (1,0 × 1,2 × 3,0 м) з цегли. На надгробках по 8 меморіальних дощок (1,0 × 0,4 м) з червоного граніту. Два пам’ятні знаки (0,5 × 0,45 × 0,5 × 0,5 м) у вигляді кам’яної брили з мармурової крихти розташовані з північного і південного боків, обабіч братських могил. На кожному пам’ятному знаку – меморіальна дошка з чавуну. Третя могила – зі східного боку, східні межі якої не визначені.

Братська могила жертв нацизму міститься з північного боку у 1-му ряду. Зверху могили встановлена сіра гранітна плита (1,3 × 0,7 м), покладена на косий надгробок з брукняку. Усі одиночні поховання воїнів РСЧА розташовані у 3 рядах із заходу на схід на нижній терасі. На чоловому боці надгробків, ліворуч, містяться мармурові інформативні дошки, праворуч прикріплено по червоній зірці. Відомі прізвища 29 осіб, чотири могили не ідентифіковані.

Поховання П. Свинаренка та М. Хімушина, які вирізняються надгробками, розташовані на центральній алеї комплексу, в 2-му ряду, 4-та та 7-ма могила ліворуч відповідно. Поруч із М. Хімушиним похований командир 199-ї стрілецької дивізії полковник В. Давидов-Лучицький, який загинув у берез. 1942, захищаючи Куп’янськ. У 1-му ряду від Вічного вогню встановлено воїнами 108-го гв. штурмового авіаційного полку пам’ятний знак (надгробок-кенотаф) полеглим у боях протягом січ.-серп. 1943 льотчикам. На ньому викарбувано прізвища авіаторів, які загинули у повітряних боях і поховані в різних місцях.

1985 при вході на кладовище замість пам’ятника 1950 (ск. О. Супрун) встановлена обміднена типова скульптура воїна (вис. 2,6 м) зі склобетону, за якою влаштовано клумбу. Постамент (2,4 × 1,5 × 1,5 м) обличкований гранітом, біля підніжжя котрого горить Вічний вогонь (утворений 1 трав. 1965). Обабіч пам’ятника влаштовано однохідневі сходи, які ведуть безпосередньо до братських могил та індивідуальних поховань. За пам’ятником, на краю тераси, утворено квітник.

Відповідно до постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 1 квіт. 1944 «Про благоустрій могил і увічнення пам’яті воїнів, які загинули в боротьбі за визволення і незалежність Радянської Батьківщини» та постанови Бюро Харківського обкому КП(б)У від 9 трав. 1944 виконком Куп’янської районної ради депутатів трудящих розпочав у 1948 створювати меморіал полеглим воїнам, які захищали і звільняли м. Куп’янськ від нацистських загарбників.

Первісно складався з 3 братських могил та 3 рядів одиночних могил, в яких поховано воїнів РСЧА, а також братської могили жертв нацизму. Загальна первісна концепція меморіалу відповідала основним ідеологічним засадам сталінського міфу про «Велику Вітчизняну війну Радянського Союзу», за яким перемога РСЧА у війні з країнами «Вісі» була здобута «народними масами» з підкресленою деперсоналізацією та «великими героями», до котрих належали партійні й державні діячі, генералітет, вищі військові чини та відзначені як герої Радянського Союзу. Але розміщення загиблих із рядового і сержантського складу не в братських, а в одиночних могилах було нетиповим.

На Куп’янському меморіалі налічується 13 одиночних могил, у яких були поховані рядові і сержанти. Могили М. Хімушина, Героя Радянського Союзу, і П. Свинаренка, державного і партійного діяча, виділені помпезними надгробками у вигляді обелісків (змінені 9 трав. 1960), що відповідало історіографічній міфології 1943 – 53. З кін. 1950-х рр. до 1970 надгробки на могилах М. Асланова, Д. Ескузяна і О. Ніколаєва були змінені родичами полеглих, що призвело до деформації загальної концепції меморіалу як цілісного автохтонного історичного утворення, проявивши при цьому еклектичне поєднання меморіалу і військового кладовища.

В цілому меморіальний комплекс є символом увічнення військових подвигів у воєнний час, пам’яті загиблих під час військових подій мирних мешканців міста та району.

Джерела та література:

Денисенко Г. Г. Воєнна історія України в контексті дослідження і збереження культурної спадщини. – К.: Інститут історії України НАН України, 2011.

Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. – К.: Наук. думка, 2004-2010. – Т. 2, 7.

Склокіна І. Є. Перетворення матеріального простору як чинник політики пам’яті про нацистську окупацію Харківщини (1943 – 1953) // Національна та історична пам’ять: Зб. наук. праць. – К.: Пріоритети, 2013. – Вип. 6.

Склокіна І. Є. Святкові комеморації як складова офіційної радянської політики пам’яті про нацистську окупацію (за матеріалами Харківської області), 1943 – 1953 рр. // Зб. наук. праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди: Історія та географія. – 2013. – Вип. 13.

Удовик І., Кукса М. Україна, Слобожанщина, Куп’янщина. – Куп’янськ: Друкар, 1998. – Кн. 1.

Борисова Т. М., Дяченко М. Т., Уманський М. В. Історичні та пам’ятні місця Харківщини. – Х.: Прапор, 1966.

Книга Пам’яті України. Харківська область: У 20 т. – Х.: Обласна пошуково-видавнича наукова редакція Книги Пам’яті України, 2003. – Т. 20.

Кукса М. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2009.

Меморіальний комплекс. Харківська обл., м. Куп’янськ, вул. Леніна, 44-46 / Обласний комунальний заклад «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»: паспорт об’єкта культурної спадщини; Путятін В. Д. – 21.01.2011.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 42 – 43.