1966 р. Історія українського мистецтва

В IX – X століттях у Києві існувало капище, залишки якого були виявлені в результаті археологічних розкопок [В.В.Хвойка. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. К., 1913, стор. 66; М.К.Каргер. Древний Киев, т. I. М. – Л., 1958, стор. 108 – 112]. На території найдавнішого київського городища відкрито велике, викладене з кам’яних брил жертовне місце, кругле в плані, діаметром близько 3,5 – 4 м, в бічними виступами, і великий глиняний стовп, який, очевидно, був постаментом для скульптурного зображення якогось божества. Довкола цих конструктивних решток знайдено багато кісток свійських тварин, колись принесених у жертву.

У другій половині X століття, в зв’язку з реконструкцією нагірної частини міста, київське капище було перенесено на нове місце, на так званий Перунів горб, де князь Володимир Святославович заснував перший у Києві і на Русі пантеон поганських богів, тобто святилище, присвячене не одному якомусь богові, а багатьом різним божествам.

«И нача княжити Володимер в Киеве един, – писав літописець, – и постави кумиры на холму вне двора теремного: Перуна древяна, а главу его сребрену, а ус злат, и Хорса, Дажьбога, и Стрибога и Симарьгла, и Мокошь. И жряху им, наричюще я богы, и провожаху сыны своя и дщери, и жряху бесом, и оскверняху землю требами своими» [Повесть временных лет, ч. I. М. – Л., 1950, стор. 56].

При всій лаконічності опису київського пантеону кінця X століття знаходимо в ньому деякі цікаві подробиці, як, наприклад, застосування поліхромії в художньому оформленні статуй: срібна голова і золоті вуса Перуна. Отже, кольору відводилась певна роль у створенні мистецького образу. На жаль, нічого певного не можемо сказати відносно техніки, за допомогою якої досягалося цього ефекту: чи була голова Перуна зроблена з самого металу, чи йдеться про кольорове покриття дерев’яної основи.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 114.