Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Стефанія Кілієвич

Капище, 6 – 9 ст.

(археол.).

У межах городища Кия. Відкрив В. Хвойка (1908); Ф. Мовчанівський у 1937 повторно дослідив залишки цієї споруди, але вже у більш зруйнованому вигляді, ніж її описав В. Хвойка. Капище (язичницьке святилище) являє собою валькований майданчик (4,2: 3,5 м) еліпсоподібної форми, викладений купками каменя-пісковика, з чотирма виступами завдовжки 0,7 – 0,8 м, орієнтованими за сторонами світу.

Навколо споруди долівка, утрамбована товстим шаром білуватої глини зі старанно згладженою поверхнею. Із західного боку цього фундаменту виявлено масивний стовп, у якому шари сильно випаленої глини чергувалися з прошарками попелу й вугілля. Це був жертовник, на якому впродовж тривалого часу приносили жертви, про що свідчить знайдена навколо нього велика кількість кісток і черепів тварин, головним чином свійських, та шари глини, попелу й вугілля. З південного боку під муруванням капища відкрито шар утрамбованої глини (товщина 0,40 м), під ним – шар попелясто-сірого грунту, в якому знайдено фрагменти ліпної кераміки. Тепер законсервовано й відкрито для огляду.

Динцесс Л. А. Дохристианские храмы Руси в свете памятников народного искусства // Сов. этнография. – 1947. – № 2;

Каргер М. К. Древний Киев. – М.; Л.. 1958. – Т. 1;

Килиевич С. Р. Детинец древнего Киева. – К., 1982;

Рыбаков Б. А. «Город Кия» // Вопросы истории. – 1980. – № 5;

Толочко П. П. Древний Киев. – К., 1983;

Його ж. Історична топографія стародавнього Києва. – К., 1970;

Харламов В. А. Исследования каменной монументальной архитектуры Киева Х- XIII вв. // Археологические исследования Киева 1978 – 1983 гг. – К., 1985;

Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. – К., 1913.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 322 – 323.