Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Сергій Карамаш, Дмитро Степовик

2003 р. Звід пам’яток Києва

405. Пам’ятник Сковороді Г. С., 1976 (мист.).

Пл. Контрактова. У сквері на площі, звернений до комплексу колишнього Братського Богоявленського монастиря, частину якого тепер займає Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Автори – ск. І. Кавалерідзе, арх. В. Гнєздилов. Вис. скульптури – 5,0 м, постаменту – 0,4 м.

Сковорода Григорій Савич (1722–94) – філософ, просвітитель, письменник, музикант, співак. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де навчався 1734–53 (з перервами). 1741–44 – співак придворної капели в Санкт-Петербурзі. 1745–50 перебував за кордоном. Викладав поетику у Переяславському (1751) та Харківському (1759–68) колегіумах, працював домашнім учителем. 1764 і 1770 відвідав Київ. З 1769 упродовж 25 років вів життя мандрівного філософа. Широко відомі його поетичні збірки «Сад божественних пісень» (1753–85), «Байки харківські» (1774), філософські трактати «Дві бесіди», «Алфавіт світу», «Діалоги» та ін. Творчість Г. Сковороди мала великий вплив на українську і російську філософію 19–20 ст., на розвиток української літератури і поетики.

Ім’ям Г. Сковороди названо вулицю в Києві.

Бронзову постать Г. Сковороди на повний зріст встановлено на низькому постаменті з чорного полірованого граніту. На його чоловому боці викарбувано анотаційний напис. Філософ зображений як мандрівник, що босоніж прийшов здалека в Київ і з благоговінням дивиться на свою альма-матер. Струнка худорлява посать у довгій свитці, полотняна торбинка з убогим скарбом, притиснута правою рукою до грудей, дають уявлення про його аскетичне життя.

Образ розкривається не стільки через зовнішні атрибути, як через внутрішню психологічну насиченість. У пам’ятникові втілено характерні особливості монументального психологічного портрета. У спокійних рисах молодого, проте вже трохи стомленого життям обличчя, у відкритому погляді, у жесті рук передано вдачу врівноваженої, мудрої і самозаглибленої людини. Композиційна чіткість скульптури поєднується з ретельністю проробки окремих деталей, старанністю моделювання кожної форми, бездоганними пропорціями об’ємів і мас, стриманою експресивністю манери ліплення. Вдало використано тектонічні особливості бронзи. Спокійні ритмічні об’єми м’яко переходять один в один. Гладенькі поверхні нагадують фактуру грубошерстої тканини (зокрема у моделюванні верхнього одягу).

У відтворенні інших деталей використано різноманітні напливи бронзи, зернисті поверхні або щільно заокруглені маси. Деталі, як і весь пам’ятник, доступні для огляду з близької відстані, оскільки скульптуру встановлено на низькому постаменті.

Література:

ЦДІАКУ, ф. 51, оп. 3, спр. 19343; ф. 59, оп. 1, спр. 3258; ф. 399, оп. 392, спр. 487; Іван Кавалерідзе: Скульптура / Упоряд.: Н. Капельгородська, О. Синько. – К., 1997; Ковалинский М. И. Жизнь Григория Сковороды, писана 1794 год в древнем вкусе // Сковорода Г. Твори: В 2 т. – К., 1961. – Т. 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 869.