Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький

Кирилівська лікарня, 19 – 20 ст.

(архіт., іст.)

Вул. Фрунзе, 103.

У глибині кварталу, обмеженому з півночі, сходу й півдня вул. Фрунзе та Подільським узвозом, за стадіоном “Спартак”, на узвишші між Бабиним та Реп’яховим ярами.

Веде початок з 1786 р., коли Кирилівський монастир було перетворено на притулок для військових інвалідів. Первісна споруда притулку, що стояла біля церкви, раніше використовувалась як келії. У 1803 р. на півдні садиби монастиря було побудовано одноповерхові цегляні корпуси (зберігся один з них), де розмістилася лікарня для божевільних (раніше діяла на сучасній вул. Костянтинівській, 6/8). У 1823 р. на схід від Кирилівського храму замість колишніх келій зведено комплекс з трьох цегляних споруд (за участю арх. Й Шарлеманя): двоповерховий корпус для розміщення 50 інвалідів (4 офіцерів та 46 нижніх чинів), двоповерхову богадільню (притулок для старих) та розташовану між ними одноповерхову з мезоніном пральню.

У 1835 р. інвалідний будинок перетворено на лікарняний заклад з 80 ліжками. Протягом 1840 – 50-х рр. лікарняні корпуси переплановано та добудовано із збільшенням загальної кількості ліжок до 180. Лікарня та богадільня були підпорядковані Приказу громадського догляду – губернській установі з питань соціального захисту. Кирилівська церква використовувалась як лікарняний храм.

У 1872 – 76 рр. за проектом губернського інж. Ф. Гешвенда на узвишші з південно-західного боку садиби збудовано комплекс з дев’яти одно- та двоповерхових дерев’яних на цегляних фундаментах корпусів на 104 ліжка, куди було переведено лікарню для божевільних. Водночас у східній частині подвір’я зведено двоповерхове дерев’яне приміщення для богадільні та фельдшерської школи. Нове будівництво супроводжувалося переплануванням території та влаштуванням водогону.

Для подальшого розвитку лікарні використано східний виступ Кирилівського плато: у 1891 р. тут збудовано двоповерховий з підвалом цегляний корпус терапевтичного відділення на 32 ліжка (губернський інж. Я. Кривцов). Поряд з ним у 1897 р. зведено велику цегляну будівлю для хірургічного та гінекологічного відділень (губернський арх. Г. Антоновський), яка складається з двох об’ємів: двоповерхового з підвалом, П-подібного у плані та двоповерхового, Н-подібного у плані з’єднаних заокругленим у плані приміщенням операційних. Фасади споруди декоровано цегляною кладкою у вигляді візерунку. На поч. 20 ст. корпуси з’єднано з боку східних торців двоповерховою цегляною прибудовою у стилі модерн з оригінальним входом. У 1902 р. біля схилу на півночі садиби зведено каплицю з приміщенням для моргу за проектом арх. О. Кобелєва, який протягом 1900-х рр. побудував також у західній частині ділянки змішану одноповерхову на цокольному поверсі споруду інфекційного корпусу на 60 ліжок. В оздобленні фасадів обох будівель використано мотив фахверка. У 1907 р. у південній частині території влаштовано нові цегляні службові приміщення (пекарню, кухню, пральню, електростанцію). У 1912 – 13 рр. напроти західного фасаду Кирилівської церкви побудовано корпус акушерської клініки Жіночого медичного інституту (медичного відділення Вищих жіночих курсів), що зберігся до наших днів. Поза межами садиби Кирилівського монастиря при лікарні діяли амбулаторія та акушерсько-фельдшерська школа.

Під час німецько-фашистської окупації лікарняні споруди зазнали значних пошкоджень. У 1960-х рр. побудовано нові великі корпуси стаціонарних відділень, консультаційного та реабілітаційного центрів, що тепер займають південну та західну частину садиби. Втрачено всі будівлі 1870-х рр. та значну частину старої забудови південної ділянки. Споруди зведені 1823 перебудовано.

Протягом існування Кирилівської богадільні в її приміщеннях працювали відомі лікарі: хірург, професор О.Радзієвський; венеролог, професор С. Томашевський; психіатри та невропатологи С. Штейберг (з 1865 р.; перший київський лікар-психіатр), професори П. Нечай (був старшим лікарем закладу), В. Селецький, І Сікорський.

У Кирилівській лікарні для божевільних закінчилося життя композитора Веделя Артемія Лук’яновича (1767, за ін. даними 1770 чи 1772 – 1808 рр.); тут помер будівничий деяких корпусів закладу архітектор та інженер-винахідник Гешвенд Федір Романович (1838 – 90), який у 1887 р. запропонував конструкцію реактивного літака з паровим двигуном. У 1895 р. письменник О. Купрін виклав свої враження від лікарні у нарисі “Київський Бедлам”.

У радянський час заклад був повністю перепрофільований на психоневрологічну лікарню. У 1920 – 30-х рр. вона носила ім’я Т. Шевченка, з 1936 р. – акад. І. Павлова (на території лікарні встановлено погруддя вченого). У цей період тут працювали видатні фахівці-психіатри: акад. АН УРСР В. Протопопов, дійсний член АМН СРСР Б. Маньківський, професори В. Гаккебуш, Є. Копистинський, Я. Фрумкін та ін. До 1935 р. при лікарні діяв Психіатричний технікум.

Тепер комплекс належить Першому лікувально-діагностичному та науково-педагогічному психіатричному центру ім. І. Павлова, частину приміщень займає кафедра психіатрії Київського державного інституту удосконалення лікарів.

ДАКО, ф. 1, оп. 226, спр. 56; ф. 1542, оп. 1, спр. 423, 456, 463;

РДІА (Санкт-Петербург), ф. 1293, оп. 166, спр. 51;

Академія наук України: персональний склад. – К., 1993;

Закревский Н. В. Описание Киева. – М., 1868. – Т. 1;

Нечай П. Краткий очерк Кирилловских богоугодных заведений в г. Киеве. – К., 1904;

Открытие акушерской клиники женского медицинского института // Киевская мысль. – 1913. – 4 февр.;

Сахновский В. Н. Врачебно-санитарные учреждения г. Киева: справочная книжка. – К., 1896;

Сведения о жизни и деятельности гражданского инженера Александра Васильевича Кобелева (с 1887 по 1914 год). (Рукопис з родинного архіву Кобелєвих).

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 457 – 458.