Пральня

Розмір зображення: 666:516 піксел

Пральня, 1823 р.

(архіт.).

Неподалік від південно-східного наріжжя Кирилівської церкви. Зведено разом із інвалідним будинком та богадільнею для обслуговування їхніх мешканців (комплекс будувався за участю арх. Й. Шарлеманя). За час існування будівля зберегла тільки зовнішній вигляд. Первісно тут містилася пральня із сушильнею у мезоніні та контори. У 1840-х pp. переобладнано на кухню, пізніше тут розміщувалися хворі. У 1930 – 40-і pp. приміщення використовувалося під клуб (мезонін залишився суто декоративним, а рівень стелі головної зали під ним було підвищено).

Форми типові для архітектури київського класицизму 1-ї чв. 19 ст. Споруда одноповерхова, цегляна, тинькована. Покрівля етернітова. Первісно у плані мала вигляд прямокутника, витягнутого по осі схід – захід та розділеного двома поперечними стінами на три частини. Планування підвалу повторює планування першого поверху. Середня частина на фасаді виділена ризалітом (0,5 м) та висотою (зала вища за бічні частини на 1,5 м; відповідно є вищою і її похила покрівля). У фронтоні ризаліту по осі нижніх трьох віконних прорізів улаштовано характерні для стилю класицизму напівциркульні вікна. Будинок увінчує проста тяга у дві цеглини та дерев’яний карниз з підшитих дошок. Тяга проходить також і по ризаліту. Підвальні й міжповерхові перекриття плоскі по балках. Інтер’єр втратив усі свої характерні особливості. Пам’ятка належить до рядових творів київської школи класицизму, стриманою архітектурою відтіняє пишний святковий вигляд барокового храму. Тепер діюча церква.

Михайло Кальницький, Григорій Логвин

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 459.