Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Іван Глизь, Марія Кадомська, Михайло Кальницький, Тетяна Слюдикова

Управління Південно-Західної залізниці, 1889 р.

(архіт., іст.).

Вул. Лисенка, 6.

Серед рядової забудови, на червоній лінії вулиці, на ділянці, що була придбана у 1886 р. під будівництво адміністративного корпусу правління Товариства Південно-Західної залізниці (ПЗЗ). Є домінантою у загальному фронті вулиці. До ділянки прилягали просторі вільні території, сади. Весь квартал було забудовано одно-, двоповерховими будинками. Тому проект будівлі, складений арх. О. Гогеном та інж. В. Куликовським, передбачав огляд величезної споруди у цегляному стилі з різних боків як єдиного моноліту, що має активну містобудівну функцію. Керували будівництвом інженери В. Куликовський та М. Погребінський. Поставлений на косогорі на складних ґрунтах, будинок незабаром став осідати, у зовнішніх стінах утворилися небезпечні тріщини. Через це за проектом арх. О. Кобелєва 1898 р. фундаменти було заглиблено й розширено, цокольний поверх з бутового каменю замінено цегляною кладкою на цементному розчині. У комплексі укріплювальних робіт уперше в Росії було застосовано буронабивні палі інж. А. Страуса.

Чотириповерховий, на підвалі, цегляний. Прямокутна споруда є замкненою по периметру ділянки, поперечний корпус утворює два внутрішніх подвір’я. Первісне планування не змінилося – всі приміщення будинку об’єднуються світлими коридорами по периметрах подвір’їв. Фасади пофарбовано, головний (вуличний) фасад має симетрично-осьову композицію. Вертикальні осі підкреслено ризалітами з масивними балконами на величезних ліпних кронштейнах. Модельований у цеглі декор є в основному площинним, орнаментальним. Композиція фасадів виразна у масах, деталі ретельно пророблено. Монументальності фасадів відповідає сувора величність вестибюля з мармуровими парадними сходами, в інтер’єрах збереглося ліплення. У 1889 – 95 рр. керуючим ПЗЗ, у 1895 – 96 рр. її начальником був Бородін Олександр Парфентійович (1848 – 98) – інженер і вчений у галузі залізничного транспорту, винахідник та організатор досліджень з удосконалення рухомого складу.

У 1896 – 1905 та 1906 – 13 рр. посаду начальника ПЗЗ займав Немешаєв Клавдій Семенович (1849 – 1919) – державний діяч, організатор транспорту. У 1905 – 06 рр. – міністр шляхів Російської імперії. На пошанування К. Немешаєва названо залізничні станції Київської обл. – Клавдієве та Немішаєве. В управлінні ПЗЗ працювали також А. Абрагамсон – начальник служби шляхів, редактор журналу «Инженер»; М. Філоненко – помічник начальника служби руху, інженер і вчений; І. Хижняков – начальник комерційної служби, інженер та громадський діяч, був головою правління Київського товариства літератури та мистецтва; архітектори І. Бєляєв, О. Вербицький, З. Журавський, О. Кобелєв, В. Куликовський, К. Остроградський, В. Риков.

Тут з липня 1903 до грудня 1905 р. працював на посаді завідувача лабораторії з випробування будівельних матеріалів Кржижановський Гліб Максиміліанович (1872 – 1959) – партійний і державний діяч, вчений-енергетик, акад. АН СРСР та акад. ВУАН (з 1929), Герой Соціалістичної Праці (1957). У Києві – з 1903 р., здійснював роботу як член Російської частини ЦК РСДРП, входив до складу Організаційного комітету зі скликання II з’їзду партії, а також групи «Вперед».

У відділі служби зборів управління, що розміщувався на вул. Святославській (тепер вул. Чапаєва), з 1902 до лютого 1905 р. працював Шліхтер Олександр Григорович (1868 – 1940) – партійний і державний діяч, акад. ВУАН (з 1929). Був секретарем «Вестника» ПЗЗ. У 1902 – 04 рр. – член Київського комітету РСДРП, один із організаторів групи «Вперед» (у лютому 1905).

У 1903 р. О. Шліхтер і Г. Кржижановський були організаторами і керівниками першого загального страйку київських робітників; у лютому 1905 р. – багатотисячного політичного страйку робітників і службовців ПЗЗ. Страйк відбувався з 7 до 15 лютого, в ньому брало участь 2600 службовців Управління, закінчився задоволенням більшості вимог страйкарів. Революціонери організовували також жовтневий страйк робітників і службовців станції «Київ-2», брали участь у створенні й діяльності Київської Ради робітничих депутатів, у влаштуванні профспілки робітників та службовців ПЗЗ, входили до складу страйкового комітету залізничників. У 1905 р. виїхали з Києва.

У 1953 – 80 рр. начальником ПЗЗ був Кривонос Петро Федорович (1910 – 80) – ініціатор стахановського руху на залізничному транспорті, Герой Соціалістичної Праці (1943).

На фасаді будинку 1947 р. встановлено, 1962 р. оновлено мармурові меморіальні дошки Г. Кржижановському та О. Шліхтеру і дошку на відзнаку страйку службовців Управління Південно-Західної залізниці у лютому 1905 р. (арх. П. Захарченко).

Тепер у будинку міститься Державна адміністрація залізничного транспорту України і редакція газети «Магістраль».

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 3180;

ЦДІАУ, ф. 275, оп, 1, спр. 23; ф. 442, оп. 885, спр. 54, 342, 397 (ч.1);

Вперед. – 1905. – 11 марта;

История Киева. – К., 1984. – Т. 2;

Киевлянин. – 1895. – № 275; 1898. – № 103, 288;

Ковалинський В. Як стусани запобігли жертвам // Янус. – 1997. – № 16;

Столичная магистраль Украины. – К., 1970;

Шліхтер О. Г. Вибрані твори. – К., 1959;

Юго-Западная железная дорога: вчера, сегодня, завтра. 1870 – 1995 гг. / Под ред. Б. С. Олейника. – К., 1995.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 514 – 515.