2011 р. Звід пам’яток Києва

Олена Мокроусова, Тетяна Скібіцька, Тетяна Трегубова, Лариса Федорова

Житловий будинок, 1912 (№ 18/29).

На розі з вул. А. Іванова, на червоних лініях забудови. Відіграє роль архітектурного акценту в оновленій забудові пл. Слави. Зведений як прибутковий на місці зруйнованого 1905 будинку за проектом інж. В. Пещанського. 1999 надбудовано мансардний поверх з наріжною декоративною банею (арх. В. Приймак).

Чотириповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, пофарбований (світло-сірі стіни, білі декоративні деталі), у плані Г-подібний. Перекриття пласкі.

Високий мансардний дах і наріжна гранчаста баня з глухим ліхтариком виділяються чорно-сірим покриттям із сучасного матеріалу. Входи у дві житлові секції – на східному і південному фасадах, з лівого боку південного фасаду – проїзд на подвір’я, на розі вулиць – вхід у торгівельне приміщення.

Вирішений у стилі північного модерну.

Архітектуру двох чолових асиметричних за композицією фасадів вирізняє лаконізм оформлення, використання стилізованих готичних елементів. Пластику фасадів формують увінчані уступчастими щипцями розкріповки сходових кліток і пласкі прямокутні еркери (на рівні другого – третього поверхів), а також майстерне групування різноманітних за формою і пропорціями віконних прорізів. Отвори входів та в’їзної брами виділено стрілчастими перемичками, великі вітринні вікна торговельних приміщень першого поверху – лучковими. Інші прорізи прямокутні, у сходових клітках над входами зсунуті по вертикалі. Мотивом, що об’єднує асиметричні за тектонікою фасади, слугує ритмічний ряд із вузьких строєних вікон четвертого поверху, підкреслений знизу пояском з цегляних квадрів.

У загальній композиції домінує наріжна частина, увінчана двома трикутними щипцями зі стрілчастими слуховими вікнами. Прямокутне наріжжя четвертого поверху нависає над заокругленим, оперезаним балконами, наріжжям нижніх поверхів. Додатковим акцентом на південному фасаді є композиція з трьох різновисоких вікон другого поверху, вписаних у декоративну стрілчасту арку. На гладеньких поверхнях фасадів, пофарбованих у ясно-сірий колір, добре виділяються вдало розміщені білі декоративні деталі: цегляне рустування площинних трикутних порталів входів у секції; поясок із квадрів між третім та четвертим поверхами; геометричні орнаменти у порталах, вінцевих наріжних щипцях над строєними різновисокими вікнами другого поверху, що нагадують рунічні письмена. Дворовий фасад спрощений, без декору.

Особливості архітектурного вирішення будинку долучають його до оригінальних витворів київського домобудування поч. 20 ст.

Житловий будинок, 1900 – 01 (№ 18/29). На розі з пров. Січневим, на червоній лінії забудови. Зведений за проектом арх. М. Казанського як прибутковий, односекційний з двома квартирами на кожному поверсі. Первісно триповерховий, в 1939 – 40 надбудовано четвертий поверх. У надбудові продовжено членування та пропорційність основного об’єму.

Чотириповерховий з напівпідвалами, цегляний, пофарбований (вохристе тло стіни і білі архітектурні деталі), у плані Г-подібний. Перекриття пласкі, дах вальмовий під шифером. Планування односекційне з центральним входом з боку вул. А. Іванова. Входи у напівпідвали – з пров. Січневого і внутрішнього двору.

Вирішений у спрощених формах неоренесансу. Симетричну композицію двох чолових фасадів утворено розкріповками зі стилізованими пілястрами на рівні другого – третього поверхів – трьома з боку вулиці, двома фланговими – з боку провулка. Вісь головного входу в центральній розкріповці підкреслено вінцевим трикутним щипцем та балконами. Бічні балкони з боку вулиці розміщено асиметрично відносно центральної осі. Перший поверх оздоблено імітаційним дощаним рустуванням, прямокутний отвір головного входу – трикутним пристінним фронтоном й металевим піддашком. Вікна прямокутні, на третьому поверсі прикрашені клинчастими замковими каменями. Вінцевий і первісний (над третім поверхом) карнизи оформлено смужкою сухариків.

Дворовий фасад має спрощене вирішення.

Будинок – характерний зразок житлової споруди кін. 19 – поч. 20 ст.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 2593; ф. Р-330, оп. 1, спр. 581, 765; ДАКО, ф. 1636, оп. 6, спр. 696; ІР НБУ, ф. Х, №. 4258, 4264; Андрієнко-Нечитайло М. Мої спогади про В. Пещанського // Мистецтво. – 1932. – № 1 – 2; Весь Киев: Адресная и справочная книга на… (1899 – 1915) год. – К., 1899 – 1915; Гіляров С. О. Архітектура Києва передвоєнної доби // Соц. Київ. – 1936. – № 4; Календарь: Справочная и адресная книга г. Киева на 1916 год. – К., 1916; Отечественная история: Энциклопедия: В 5 т. – М., 1996. – Т. 2; Федор Павлович Истомин (Некролог) // Христианская мысль. – 1917; Шурляков С. До історії філософських товариств у Києві (Київські релігійно-філософське та науково-філософське товариства) // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 7 – 8.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1441 – 1442.