Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Велика лаврська дзвіниця

Є висотною домінантою ансамблю Києво-Печерської лаври, без якої неможливо уявити панораму та силует Києва з боку Дніпра. Вона має винятково важливе містобудівне значення, оскільки є найвищою (96,5 м) монументальною спорудою на території України.

Розміщена на південний захід від Успенського собору, мурована дзвіниця збудована у 1731-1744 рр. на місці дерев’яної, яка згоріла під час великої пожежі 1718 р. Зведена за проектом видатного архітектора Й.-Г.Шеделя, який творчо змінив і доповнив проект архітектора Ф.Васильєва, складений 1720 р. У будівництві Великої дзвіниці, яка по праву вважається вершиною творчості Й.-Г.Шеделя, брали участь місцеві українські майстри – С.Ковнір, І.Рубашевський, І.Горох та ін.

Дзвіниця являє собою восьмикутну в плані чотириярусну споруду баштового типу, увінчану грушоподібною позолоченою банею з декоративним ліхтариком і хрестом. Діаметр будівлі в 1-му ярусі – 28,8 м, товщина стін – 8м. Поярусно діаметр дзвіниці зменшується. Глибина круглого в плані фундаменту з гранітних блоків сягає 7 м.

Вирішуючи архітектурний образ дзвіниці, Й.-Г.Шедель інтерпретував принцип класичної ордерної системи. Перший ярус оздоблено рустами, а 2-й прикрашають 32 колони римсько-доричного ордера, згруповані по чотири між вісьмома великими вікнами. На 3-му ярусі шістнадцять спарених колон іонічного ордера фланкують великі аркові вирізи. Четвертий ярус прикрашають потрійні тричетвертні колони коринфського ордера з керамічними позолоченими орлами на капітелях. Дзвіницю увінчує карниз великого виносу, розкріпований над колонами.

Новим словом у будівельній техніці XVIII ст. були застосовані Й.-Г.Шеделем матеріали та конструкції. Вперше у будівельній практиці України крім звичайної цегли було використано лекальну секторну цеглу для мурування круглих колон, а також рядові та наріжні великогабаритні багатопрофільні блоки для карнизів.

Особливе місце в архітектурі дзвіниці посідає декоративна кераміка. З керамічних блоків змонтовано капітелі колон, маскарони на замках архівольтів, тригліфи й метопи на фризі 2-го ярусу та акантове листя фризу 3-го ярусу. Складні коринфські капітелі колон 4-го ярусу та позолочені орли змонтовані з кількох окремих керамічних блоків. На одній з метоп 2-го ярусу в процесі досліджень виявлено напис латиною “Готфрид Шедель – архітектор” і дату завершення будівництва – 1744 р.

1744 р. на 4-му ярусі дзвіниці встановлено куранти, які у 1758 та 1788 рр. були перероблені. 1903 р. майстер А. Єнодін виготовив нові куранти, які діють і до сьогодні.

Завдяки важливому містобудівному значенню, величному архітектурному образу, технічній інженерній досконалості та блискучому використанню художніх можливостей кераміки велика лаврська дзвіниця посідає одне з чільних місць в архітектурі України XVIII ст.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 23 – 24.