2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова, Лариса Федорова

489.1.4. Бібліотека митрополита Флавіана 1908 – 09, в будинку якої містилася Реставраційна майстерня Всеукраїнського музейного містечка, де працювали Касперович М. І., Кржемінський К. І. (архіт., іст.).

Корпус № 5. У центральній частині верхньої території Лаври. Одна з будівель, що оточують соборну площу. Північним торцем прилягає до будинку намісника (корпус № 1), південний видовжений фасад звернений до митрополичого саду.

Споруджено на місці сараю та цегляного будинку 19 ст., в якому містилися кухня та келії кухарів і садівників, за проектом арх. Є. Єрмакова, за розпорядженням і коштом митрополита Київського і Галицького, священноархімандрита Києво-Печерської лаври Флавіана (Городецького) для бібліотеки, яку він передав у дар монастирю.

Залізобетонні перекриття по двотаврових металевих балках (другого поверху – кесоновані) зробила контора К. Зоммер-Радкевича, ліплене оздоблення стелі читальної зали виконав ск. Ф. Соколов (не збереглося), піддашок над входом – майстер А. Дзюба. На першому поверсі у північному крилі розміщувалася читальна зала бібліотеки, у трьох кімнатах другого поверху – книгосховище. У південному крилі будинку – дев’ять келій кухарів і садівників, кухня, на другому поверсі – келії бібліотекарів. Згодом на другому поверсі будинку намісника пробито стіну і влаштовано двері у бібліотеку (тепер закладено).

1909 у зв’язку з відкриттям бібліотеки шафи та вітрини для книжок виконала столярна майстерня І. Прядченка. Над внутрішніми дверима читальної зали вмонтовано білу мармурову дошку з назвою бібліотеки, що була виготовлена в київській майстерні мармурових і гранітних справ І. Дрекслера (втрачена). Споруду пошкоджено артобстрілами 9 – 11 червня 1920 під час польсько-більшовицької війни. Значної руйнації зазнала в 1942 – 43. У 1953 за проектом арх. І. Михайловського (розроблений 1948) будинок відремонтовано майстернею тресту «Будмонумент» без відновлення ліпленого декору. 1965 Українське спеціальне науково-виробниче реставраційне управління провело ремонтні роботи, під час яких, крім загальних робіт, відновлено аттик і піддашок над входом, розібрано кахляні груби.

Будівля двоповерхова з підвалом, цегляна, у плані Г-подібна, обидва крила завершуються двосхилим низьким дахом з бляшаною покрівлею. Планування двосекційне, переважно коридорне з однобічним розташуванням приміщень. Головне крило має два входи: з боку чолового (східного) та дворового фасадів, вкриті піддашками з оригінальним візерунком із гнутого смугового заліза. Окремий вхід у підвальне приміщення влаштовано на дворовому фасаді. Перекриття підвального приміщення – цегляні склепіння по металевих балках. Вхід у південне крило – в центрі фасаду, перекриття залізобетонні.

Оформлена еклектично, з використанням спрощених бароково-ренесансних форм. Фасади, за винятком західних, прорізано простим ритмом прямокутних вікон з лучковими клинчастими перемичками. Композиція чолового фасаду асиметрична, врівноважена, грунтується на сполученні горизонтальних (вінцевий і міжповерховий карнизи) і вертикальних членувань.

Фланги акцентовано розкріповками, яким угорі відповідають фігурний та прямокутний аттики. Віконні прорізи оздоблено лиштвами, замковими каменями, на другому поверсі додатково – горизонтальними сандриками. Зв’язок з дворовим простором забезпечує прямокутний отвір проїзду, віднесений до південного флангу. Видовжене по осі схід – захід південне крило має спрощену композицію північного (дворового) фасаду. Західний торцевий фасад завершується трикутним фронтоном.

Чоловий фасад пофарбовано по цегляному муруванню. Дворові тиньковані фасади побілено.

Будинок – одна зі споруд, що зберігає історичне планування монастиря.

Фундатор бібліотеки – Флавіан (світське ім’я – Городецький Микола Миколайович; 1840 – 1915) – митрополит Київський і Галицький, священноархімандрит Києво-Печерської лаври (1903 – 15), член Святійшого Синоду (з 1898). Проживав у будинку митрополита (корпус № 2, див. ст. 489.1.9).

Бібліотека налічувала 8300 найменувань видань (бл. 20 тис. томів), серед яких було чимало цінних творів з богослов’я, історії, філософії, окремий розділ – з церковного співу. Серед раритетних рукописів – повна патрологія, архіви князів Воронцових та Куракіних, Південно-Західної Росії тощо.

Збірка була каталогізована, картковий каталог склав особисто митрополит Флавіан, систематичний – ігумен Михаїл. Бібліотекою користувалися священнослужителі, викладачі і студенти Київської духовної академії, Університету св. Володимира, вчені, службовці Києва та інших міст.

У липні 1921 Київський губернський комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини взяв книгозбірню на державний облік, у серпні 1922 її передано у відання ВУАН без права вивозу.

11276 книжок бібліотеки Флавіана в 1931 переведено до фонду письма та книгодрукування (містився у корпусі № 1) Лаврського музею культів та побуту Всеукраїнського музейного містечка, в якому вони частково експонувалися на виставці «Історія книги на Україні».

За радянських часів після націоналізації будинок передано інвалідським курсам соціального забезпечення.

У квітні 1928 в будинку розміщено Реставраційну майстерню Всеукраїнського музейного містечка (переведена сюди з корпусу № 7). 1931 замість майстерні створено Всеукраїнські художньо-реставраційні репродукційні майстерні. До складу Реставраційної комісії, яка здійснювала керівництво діяльністю майстерні, входили директор Всеукраїнського державного культурно-історичного заповідника «Всеукраїнське музейне містечко» П. Курінний (голова), М. Макаренко, О. Новицький та інші вчені, художник А. Середа, завідувач майстерні М. Касперович.

З 1927 завідувачем Реставраційної майстерні працював Касперович Микола Іванович (1885 – 1938) – художник, реставратор творів станкового мистецтва, один з основоположників української школи наукової реставрації, засновник київської школи музейної реставрації. Знавець давніх художніх технік. Всебічно досліджував реставровані пам’ятки, виготовляючи паралельно експериментальні зразки (деякі зберігаються у зібранні Національного художнього музею України). Зробив значний внесок у розробку технології та методики реставрації мистецьких творів.

У цей період разом з фахівцями Київського політехнічного інституту та Інституту судової експертизи проводив хімічні й оптичні дослідження пам’яток, вивчав нові методи – рентгенографію, мікрофотографію, проводив семінари і заняття зі студентами, аспірантами, музейними працівниками з проблем реставрації та охорони пам’яток. 1928 відкрив реставраційну виставку, перетворену 1929 на реставраційний (навчальний) музей. Член ВУАКу, кафедри мистецтвознавства ВУАН (з 1926). У серед. 1930 виїхав з Києва, по поверненні у кін. 1932 працював реставратором у Всеукраїнських художньо-реставраційних репродукційних майстернях (мешкав у корпусі № 39) та Музеї західного і східного мистецтва (тепер Музей мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків). 1938 заарештований, розстріляний.

З 1927 в майстерні працювали ще два реставратори і фотограф, серед них сини М. Касперовича – Іван (фотограф) і Тодось (реставратор).

1927 – 33 реставратором станкового малярства, завідувачем фонду муміфікації працював Кржемінський Костянтин Іполитович (1893 – 1937) – мистецтвознавець, реставратор, засновник керамічної майстерні в с. Піковець поблизу м. Умань (1919), школи народного мистецтва ім. Шевченка в м. Умань (1920). Викладав також у Київському художньому інституті, працював у Художньому фонді. 1937 заарештований, розстріляний.

На першому поверсі будинку містилася також контора Союзу войовничих безбожників. 1939 приміщення і бібліотеку Флавіана передано новоствореній Державній історичній бібліотеці. Під час нацистської окупації Києва бібліотека була пограбована. У 1950 – 60-х рр. корпус використовували управління заповідника, районна бібліотека, під житло та гуртожиток технікуму підготовки культпросвітпрацівників.

З 1969 у будинку містився Український центр народної творчості – тепер Український центр культурних досліджень, виставка мікромініатюр майстра народної творчості М. Сядристого (з 1979) та наукові відділи заповідника (з 2003).

Література:

Архів «УкрНДІпроектреставрація», № 3838-П. Рилкова Л. П. Бібліотека митрополита Флавіана (Паспорт на пам’ятку архітектури). – К., 1987 (рукопис); ДАК, ф. 1517, оп. 1, спр. 12; НКПІКЗ, фонди, КПЛ – А-5; Там само. Рилкова Л. П. Бібліотека митрополита Флавіана (Історична довідка на пам’ятку архітектури). – К., 2003 (рукопис); ЦДАВОВУ, ф. 2, оп. 8, спр. 4545; ф. 166, оп. 6, спр. 6132, 6133; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 3255, 3258; оп. 2 заг., спр. 515; Білокінь С. Смерть Миколи Касперовича // Розбудова держави. – 1992. – № 2 (липень); Геппенер-Лінка Н. В. Спогади про Всеукраїнське музейне містечко 1929 – 1939 рр. / Публ. С. Білоконя // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. – К., 2003. – Вип. 11; Тимченко Т. Микола Касперович – перший реставратор колекції Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка // Матеріали ювілейної конференції «Національний художній музей України: Історія. Сучасний стан. Проблеми розвитку: До 100-річчя з дня заснування». – К., 1999; Титов Ф. И. Краткое историческое описание Киево-Печерской лавры и других святынь и достопримечательностей города Киева. – К., 1911.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1258 – 1259.