2011 р. Звід пам’яток Києва
Людмила Рилкова
489.1.45. Проскурня нова, 1913 (архіт.).
Корпус № 11. На економічному подвір’ї у східній частині верхньої території Лаври, прилягає до корпусів № 8 і 12.
Збудована за проектом арх. Є. Єрмакова мулярами підрядчика М. Кушнарьова на місці проскурні кін. 17 ст. З 1914 тут містилися братська хлібня та проскурня, в яких працювало 14 осіб. Для випічки щорічно використовувалося бл. 3,5 тис. пудів пшеничного борошна.
9 – 11 квітня 1920 будинок пошкоджено снарядами. Вилучені дерев’яні проскурні печатки 7 лютого 1929 були передані до Лаврського музею культів та побуту. З 1925 до кін. 1930-х рр. тут розміщувався хлібзавод № 7, третій поверх був пристосований під житло.
1942 – 43 споруда зазнала руйнувань.
1946 – 50 перший поверх слугував складом. На поч. 1950-х рр. за проектом Республіканських спеціалізованих науково-реставраційних виробничих майстерень (архітектори Є. Лопушинська, І. Шмульсон) корпус відбудовано для лабораторії Інституту чорної металургії АН УРСР з деякими змінами внутрішнього планування.
Будинок триповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Дах вальмовий, критий бляхою. Односекційний, сходову клітку зміщено відносно центральної осі. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Міжповерхові перекриття пласкі, у цокольній частині – цегляні склепінця по металевих балках. Сходи залізобетонні з мозаїчними східцями.
Вирішений у цегляному стилі. Два відкриті для огляду фасади мають ритмічно-ярусну тектоніку. Головний (північний) фасад за композицією асиметричний у зв’язку із зміщенням на схід входу, акцентованого вгорі прямокутним аттиком з позначеною на ньому датою побудови. Основним мотивом архітектурного оздоблення є вертикальні ряди вікон. На першому поверсі вони великі за розміром, тристулкові, на другому та третьому – менші, двостулкові, у спільному заглибленні, оздобленому смужками сухариків. Лучкові перемички клинчасті, на другому поверсі – з замковими каменями. Горизонтальні членування фасаду позначено над цокольною частиною валиком, зубчастим гуртом між першим і другим поверхами та вінцевим карнизом з сухариками, вище якого влаштовано металеве гратчасте огородження даху. З боку північного фасаду для природного освітлення цокольного поверху зроблено приямок.
Проскурня – важлива споруда господарського призначення у складі історичної забудови монастиря.
Тепер – навчальний корпус Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України.
Література:
Архів «УкрНДІпроектреставрація», № 3836-П. Рилкова Л. П. Проскурня (Паспорт на пам’ятку архітектури). – К., 1987 (рукопис); ЦДАВОВУ, ф. 330, оп. 4, спр. 8; ф. 5116, оп. 10, спр. 95; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 благ., спр. 3511, 3517.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1309.