Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.1.50. Хлібня, 2-а пол. 18 ст., 1914 (архіт.).

Корпус № 8. На східному боці соборної площі, між корпусами друкарні (№ 9) і нової проскурні (№ 11), прилягає до них. З кін. 17 ст. входила до комплексу лаврської пекарні. 1791 спільна стіна хлібодарні (так названо споруду в монастирських документах того часу) й друкарні розкололась.

Обстежена лаврським мурмайстером І. Володимировим. У квітні 1792 військовий інж. генерал Ш.-П. де Шардон склав кошторис капітального ремонту, під час якого було поглиблено фундамент, засипано підвал (для запобігання зсувам), майже повністю перекладено стіни та склепіння. Після пожежі 19 листопада 1849 Духовний собор Лаври вирішив приєднати приміщення хлібні до друкарні, перетворивши його на житлове. На поч. 1860-х рр. проведено реконструкцію, хлібню відокремлено від робочого приміщення пекарні коридором і брандмауером.

Восени 1914 за проектом та кошторисом, складеним у вересні 1913 арх. С. Коливановим, первісно одноповерхова споруда була підвищена на два поверхи (до рівня друкарні). В кін. 1914 перший поверх переобладнано під крамницю з продажу проскур, у зв’язку з чим розібрано старі печі та пробито вхід з боку соборної площі. Верхні поверхи використовувалися під житло. У 1920-х рр. тут містився клуб друкарні та їдальня. 1942 – 43 будівля зазнала значних пошкоджень. У 1960-х рр. повністю відбудована.

Триповерхова, з підвалом, цегляна, тинькована, побілена, у плані трапецієподібна, завершена двосхилим дахом з бляшаною покрівлею. Планування змішане. Перекриття першого поверху склепінчасті, другого та третього – пласкі. Сполучення з другим поверхом забезпечують залізобетонні сходи з боку головного входу, з третім – гранітні сходи у східній частині споруди. Будинок має два входи – на головному та дворовому фасадах.

Вирішення фасадів узгоджено з бароковою архітектурою прилеглих споруд. В оформленні використано профільовані проміжні (над другим поверхом) і вінцеві карнизні гурти, лопатки (на західному фасаді), пласкі «вухаті» лиштви (третій поверх), замкові камені у перемичках вікон тощо. Вікна прямокутні (перший поверх) та лучкові (верхні поверхи й напівпідвальний на східному фасаді). Головний вхід з арковим отвором підкреслено металевим піддашком.

Споруда – цінний зразок цивільної архітектури монастиря.

З 1960-х рр. у будинку міститься дирекція заповідника.

Література:

ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 благ., спр. 3551; оп. 1 тип., спр. 252.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1318.