2011 р. Звід пам’яток Києва
Олександр Тищенко
План льодовні
489.1.27. Льодовня, 1893 (архіт.).
Корпус № 11-б. У східній частині верхньої території Лаври, на економічному подвір’ї, між оборонним муром і проскурнею (корпус № 11).
У 1-й третині 19 ст. на цьому місці влаштовано новий льох з дубових колод для льоду, де зберігалися дріжджі проскурні. 1893 за проектом цивільного інж. К. Тарасова замість дерев’яної споруджено цегляну льодовню з окремою коморою для борошна та проскур. 1920 – 41 використовувалася хлібозаводом. У цей період замість кількох вузьких віконних прорізів у наземній частині споруди прорізано стандартні вікна.
1942 – 43 розібрано дах, пошкоджено стіни, перекриття. 1952 – 53 за проектом архітекторів Є. Лопушинської та І. Шмульсона здійснено реконструкцію, під час якої змінено форму даху з вальмової на високу дво-хилу, над південним приміщенням влаштовано світловий ліхтар, прибудовано тамбур на східному фасаді (розібраний у 1990-х рр.).
Одноповерхова з підвалом, цегляна, пофарбована, у плані має форму паралелограма. Дах двосхилий, покриття бляшане, у південній частині – з підвищеним світловим ліхтарем з вертикальним стрічковим заскленням.
Внутрішнє планування двокамерне.
Північне приміщення перекрито поперечними лучковими склепіннями по металевих балках.
У стильовому вирішенні домінують ремінісцентні форми класицизму. Чоловий (східний) фасад з центральним входом та чотирма симетричними прямокутними вікнами без оздоблення членує низький цоколь, що підвищується у південному напрямку, і увінчує простий профільований карниз. Торцеві (південний та північний) фасади завершено трикутними фронтонами, окресленими профільованими карнизами, тимпан північного прорізано горищним віконцем. На цоколі південного торця збереглися замуровані вікна підвалу 1-ї третини 19 ст.
Виробнича за призначенням споруда – функціонально й типологічно цінний елемент історичної забудови монастиря.
Література:
ДАК, ф. Р-6, оп. 6, спр. 125; НКПІКЗ, фонди. Рилкова Л. П. Льодовня (Історична записка на пам’ятку архітектури). – К., 1987 (рукопис); ЦДІАУК, ф. 128, оп. 2 заг., спр. 124.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1290.