Корпус № 2

Михайло Дегтярьов

532.10. Келії, 1902 (архiт.).

Корпус № 2. На східній межі монастирської садиби, прилягають до пiвнiчного фасаду надбрамної дзвіниці.

Збудовані на місці ушкодженої пожежею монастирської проскурні за проектом арх. Є. Єрмакова підрядчиком М. Васильєвим. Нова споруда певною мірою зберігала функціональне призначення попередньої: одночасно з пекарнею тут було влаштовано келії пекарів та проскурнi.

Будинок двоповерховий, мурований, побілений, у плані Г-подiбний, вкритий вальмовим дахом. Система планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень келій. У наріжній частині розміщено двомаршові гранітні сходи з кованою металевою огорожею, що ведуть на другий поверх. Перекриття пласкі.

Оформлений у цегляному стилі. Фасади по горизонталі ритмічно членують розташовані у простінках вікон лопатки, по вертикалі – широкий профільований міжповерховий гурт, прикрашений у центральній частинi рядом прямокутних неглибоких ніш. Подiбнi нiшi обрамляють вiконнi прорізи та утворюють орнаментальний пояс у цокольній частині. Сандрики над віконними прорізами мають вигляд віялового замка. Увінчує фасади розвинений карниз, під яким проведено поясок поребрика.

Декор фасадів насичений викладеними з цегли елементами. Головний вхід влаштовано на чоловому (західному) фасаді з невеликим ризалітом. Інший вхід – на центральній осі пiвнiчного фасаду.

Будинок – невід’ємна складова архітектурного ансамблю монастиря.

Література:

ДАКО, ф. Р-862, оп. 2, спр. 16; ІР НБУ, ф. 28, № 955; ЦДІАУК, ф. 127, оп. 868, спр. 2011.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1693 – 1694.