2011 р. Звід пам’яток Києва

Юрій Белічко, Микола Кіпоренко

564.2.1. Пам’ятник Шевченку Т. Г., 1946 (мист.). На території Літературномеморіального будинку-музею Т. Шевченка. Автор – ск. Г. Петрашевич.

Заг. вис. – 2,32 м. Один із пам’ятників, що нагадує про перебування Т. Шевченка в Києві.

Уперше приїздив до Києва в 1820-і рр. разом зі своїм поміщиком. За припущенням, зупинявся на Подолі. Між 1843 (літо) – 1847 (весна) проживав у Києві з перервами. Збереглися два помешкання, де квартирував, – будинок у сучасному провулку Т. Шевченка, 8-а і хата на вул. Вишгородській, 5. Окремі місця перебування в Києві, пов’язані з Печерськом і Старим містом, описав у творах. У повісті «Близнецы» згадує про «Зелений трактир» Києво-Печерської лаври на вул. Московській і про ганок Лаврської друкарні, на якому полюбляв малювати, спостерігаючи за видноколом. Відомі Кобзареві замальовки Куренівки, Видубицького монастиря, Аскольдової могили, Олександрівського костьолу. Київ завжди був присутній у думках поета, який писав на засланні:

«…Частіше за все я тішу мою старезну уяву, картинами золотоверхого, садами повитого й тополями увінчаного Києва. І після світлого, непорочного захоплення, навіяного спостереженнями краси твоєї нев’янучої, впаде на моє осиротіле старе серце туга, і я переношуся у віки давно минулі.»

Композиція має камерний характер.

Бронзовий бюст виконаний у традиціях академічної пластики. Пророблення костюма, сміливі акценти на окремих деталях збагачують просторове звучання композиції. Конкретним портретним рисам скульптор надав необхідного художнього трактування, внаслідок чого обличчя відзначається вольовим виразом, погляд світить думкою, а енергійний розворот плечей надає образу мужності.

Строгий гранітний постамент оповитий у верхній частині лавровою гілкою. Нижче – накладні бронзові цифри: «1814 – 1861». Верхні грані стилобату та постаменту скошені, що надає архітектурній частині відчуття стрункості. Вдало знайдено пропорційне співвідношення архітектурних мас і скульптури.

Наявність пам’ятника на присадибній ділянці музею, вносячи ефект «присутності» поета, визначає образне звучання всього меморіального комплексу, надаючи йому необхідної завершенності.

Література:

Київ: Ецикл. довідник. – К., 1981; Шевченко Т. Близнецы // Собр. соч.: В 4 т. – М., 1977. – Т. 3.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 2006.