2007 р. Пам’ятник-іменинник

Дата: 11.06.2007

Одна з головних визначних пам’яток Києва, а також візитна картка нашої столиці – пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому – була встановлена в центрі міста 119 років тому.

Збереглися історичні документи, що 11 червня 1888 року, у дні святкування 900-річчя хрещення Київської Русі, у центрі Софійської площі було відкрито й освячено пам’ятник Б. Хмельницькому.

У січні 1654 року на цій площі жителі міста зустрічали російських послів, які прибули до Києва після Переяславської ради, яка декларувала об’єднання України з Росією. За даними істориків, задум спорудити монумент на честь гетьмана виник ще 1859 року, коли відзначалося 200-річчя смерті Богдана Хмельницького.

1870 року київська громада звернулася до відомого петербурзького скульптора Михайла Мікешина. Зодчий створив проектний ескіз, де гетьман Хмельницький був зображений на степовому коні, що піднявся на неправильної форми моноліт; однією рукою він підняв високо над головою булаву, іншою вказує на північний схід (на Москву).

На фасаді пам’ятника, нижче за кінну статую, передбачалося розташувати групу з п’яти фігур: посередині – кобзар співає та грає на бандурі, а навколо нього стоять великорос, білорус, малорос і червонорос (галичанин), – такою М. Мікешин бачив скульптурну композицію. А під копитами коня гетьмана мали бути зображені повалені вороги: ксьондз-єзуїт і польський пан.

Модель пам’ятника ухвалив імператор Олександр II. Підготовчі роботи завершилися до весни 1878-го, а наступного року на петербурзькому заводі була відлита фігура вершника заввишки майже 11 метрів, але через фінансові проблеми довелося відмовитися від деяких деталей пам’ятника. Остаточно пам’ятник був завершений завдяки київському архітектору Володимиру Миколаєву.

Зараз кінна статуя гетьмана Богдана Хмельницького височить на п’єдесталі у вигляді скелі з темно-сірого граніту, повідомляє «Інтерфакс-Україна». Нині у Києві збереглися лише два монументи, які були споруджені до 1917 року: князю Володимиру (встановлений 1853 року на Володимирській гірці) та Богдану Хмельницькому на Софійській площі. Обидва пам’ятники у радянські часи неодноразово перебували під загрозою руйнування.

Сама Софійська площа 20 століття двічі змінювала назву. 1920 року її перейменували на площу Червоних героїв Перекопа. Із 1944 року вона називалася площею Богдана Хмельницького. 1993 року їй повернули історичну назву – Софійська.

Джерело: “День”