Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1966 р. Історія українського мистецтва

Архітектура Києва 2 чв. 12 ст. представлена двома відомими пам’ятками: церквою Богородиці Пирогощі, збудованою в 1132 – 1136 роках на Подолі (до наших днів не збереглася), та Кирилівською церквою, спорудженою близько середини XII століття як собор родового монастиря чернігівських князів Олеговичів.

Кирилівська церква (іл. 142), яка добре зберегла під нашаруваннями пізніших часів свої первісні архітектурні форми, за типом повторює Успенський собор Києво-Печерської лаври. Це шестистовпний хрестовокупольний храм, увінчаний одним верхом. На відміну від лаврського собору центри закомар Кирилівської церкви містяться на одному рівні (як у соборі Михайлівського Золотоверхого монастиря), що надає об’ємові будівлі ще більш статичного характеру (іл. 143). Площини стін розчленовано пілястрами з масивними півколонами й оздоблено вгорі аркатурним поясом з лекальної цегли з поребриковим орнаментом. Могутній циліндр барабана членують тоненькі півколонки. Входи до церкви обрамлено уступчастими порталами. З півночі й півдня до церкви були прибудовані каплиці. Пропорції всієї будівлі важкуваті й не зовсім досконалі: головну увагу будівничі зосередили на інтер’єрі храму.

Нартекс, який має ніші – аркасолії – для князівських поховань, сполучається з центральним приміщенням храму широкою аркою. У південній частині нартексу окремо виділено невеличку хрещальню 10. Вузькі сходи в товщі північної стіни ведуть з нартексу на світлі широкі хори у формі букви «П». Стовпи, що відокремлюють їх від внутрішнього простору храму, оздоблено профільованими пілястрами. У південній частині хорів є невеличка каплиця.

Церкву прикрашає чудовий фресковий розпис руських майстрів XII століття, що зберігся в давніх частинах будівлі (іл. 144).

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 195 – 196.