2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Дегтярьов, Тетяна Маніфасова, Андрій Реутов

267.1.5. Келії Михайлівського відділення 1849–52, в яких проживав Аполлінарій Вигилянський (архіт., іст.).

Вул. Трьохсвятительська, 6. Біля західного монастирського муру, прилягають північним торцевим фасадом до дзвіниці.

Невеликі дерев’яні споруди на цьому місці зображені на планах кін. 18 – поч. 19 ст. Вперше келії Михайлівського відділення згадуються 1844 як дерев’яний братський корпус з флігелем.

Проект нових цегляних одноповерхових келій (був відхилений) розробив арх. П. Спарро в 1846. У 1849 арх. К. Скаржинський запропонував інший проект, за яким передбачалася побудова двох двоповерхових корпусів, але їхня висота була визнана завеликою.

1849–52 звели наявний будинок із застосуванням на фасадах елементів стилю класицизм, запозичених з проекту К. Скаржинського. Перший поверх призначався для молодшої братії, другий – для ієромонахів, кожен з яких займав по три кімнати. Всі поверхи мали окремі входи. Всього у будинку було 33 приміщення, опалювані кахляними грубами. 1866, за архімандрита Порфирія, нижній поверх значно перебудовано. До північно-західного наріжжя корпусу прилягала цегляна проскурня (1852; знесена у радянський період).

1998–99 будинок келій реконструйовано (автор проекту – арх. А. Шульгач) інститутом «Укрпроектреставрація», підрядні роботи виконано ЗАТ «Укрреставрація».

Будинок двоповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний.

Планування коридорне з однобічним розташуванням приміщень. Перекриття пласкі.

Фасади оздоблені у стилі класицизм.

Вікна першого поверху – невеликі, прямокутні, другого – аркові. Застосовано міжповерхові гурти та рустований поясок. Два поздовжні фасади завершені новозбудованими класицистичними аттиками. Ганок із входом на першому поверсі з’явився під час реконструкції.

Будинок, зведений у стилі пізнього класицизму, є складовою частиною ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря.

1850–54 на другому поверсі в келіях проживав настоятель Михайлівського Золотоверхого монастиря у 1845–58 Аполлінарій Вигилянський, який розгорнув велике будівництво. За нього було споруджено західні келії, відомі як келії Михайлівського відділення, покрито позолотою баню дзвіниці (1850), її верхні яруси розписано; зведено настоятельський корпус з домовою церквою св. Миколи (завершений 1856; не зберігся), куди перебрався преосвященний; проскурню (1852; зруйнована); цегляну квасоварню та дерев’яний будинок келаря (1854; не збереглися); цегляний корпус монастирського готелю з домовою церквою в ім’я Ікони Богородиці Смоленської Одигітрії (1857–58); встановлено нову срібну з позолотою раку для мощей св. Варвари, подаровану обителі графинею А. Орловою-Чесменською.

Тепер будівля використовується як чернечі келії.

Література:

ЦДІАКУ, ф. 169, оп. 6, спр. 2; Дегтярьов М. Г., Реутов А. В. Михайлівський Золотоверхий монастир. – К., 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 681.