2009 р. Ламати – не будувати. Історія одного будинку, або руйнівне сусідство
Олена Гайван, Влад Ліщинський
Дата: 04.02.2009
Об’єкт культурної спадщини, що не встиг стати пам’яткою. Сьогодні у Києві одним таким будинком стало менше. Але з часом може стати більше на один готель. Мешканці прилеглого будинку розмірковують – чи зможуть вони витримати нове сусідство.
Історичний центр Києва. Вулиця Велика Васильківська. На місці колишнього будинку номер тридцять п’ять – лише купа будівельного сміття. Споруда простояла понад сторіччя. Зруйнували її за кілька день.
Місцеві жителі роками намагалися завадити знесенню будинку. Активісти зверталися до влади всіх рівнів і до правоохоронних органів. Марно. Тепер за задумом забудовника тут має з’явитися черговий готель.
Місцевий житель: “Я не знаю чи вони побудують, чи вистачить їм грошей, але знищити не багато треба грошей, щоб підготовити площадки для майбутніх незаконних забудов”.
Від можновладців та правоохоронців – відповідь одна. Будинок 35 не є пам’яткою культурної спадщини. До державного реєстру не входить. Вікова споруда визнана лише об’єктом культурної спадщини. Культурна спадщина, за законом, руйнуванню підлягає.
«Законом заборонено знесення, зміну, заміну лише пам’яток, а також встановлено порядок їх переміщення (перенесення). Щодо об’єктів культурної спадщини, які не є пам’яткями, таких заборон немає» Ст. 22 Закону України “Про охорону культурної спадщини”.
Два роки тому головне управління культурної спадщини визнало будинок таким, що має архітектурну цінність. Але визнати його пам’яткою архітектури та занести в реєстр, місцеві посадовці не поспішали. Правозахисник Едуард Багіров каже, такі випадки гальмування внесення до реєстру пам’яток – або на користь забудовникам, або – їхнє замовлення.
Едуард Багіров, правозахисник: “Те здания, которые являются объектами культурного наследия, чтобы их перенести в государственный реестр памятников необходимо проведение комиссии. Бездействие местных чиновников провести комиссию признать дом памятником является основанием для привлечения чиновников к ответственности”.
Чи притягнуть когось до відповідальності робітникам, що вивозять рештки будівлі, байдуже. У них своє завдання – якомога швидше закінчити черговий об’єкт. Зайві витріщаки та скарги мешканців лише заважають. Вивезення сміття робітники припиняють лише на півгодини – бо приїхали столичні МНСники. Їх уже не вперше викликають жителі прилеглих будівель.
МНСник: “Ну, поступило повідомлення, що тут зруйновано кут будинку. Я й приїхав”.
Керівник підрозділу обіцяє надзвичайну ситуацію вивчити: ба, більше – перевірити, чи руйнування будинку законне.
Віталій Пшеничний, керівник ГУ з питань надзвичайних ситуацій КМДА: “Зараз викличемо замовника, генпідрядника перевіримо дозволи ким вони видані, і на які види робіт. І тоді будемо приймати рішення. А які ж дозволи, якщо будинок вже зруйновано? Ну… законно чи незаконно – зараз я це сказати не можу”.
“А якщо незаконно?”
“Ну, треба буде відновлювати, новий будувати”.
Мешканцям 33-го, сусіднього будинку до перипетій із культурною спадщиною тепер байдуже. Мають серйозніший клопіт. У них через таке руйнівне сусідство – замість стін у квартирах – прірва.
Сергій показує колишню комірчину. Минулої ночі одна з її стін упала разом із сусіднім 35-м будинком. Сьогодні в комірчину та на балкон – зась, через загрозу обвалу. Двері опломбовано. Сергій: “Они мотивируют это тем, что тут могут обвалиться балконы: и 2-й, и 3-й этаж”.
Напівзруйновані балкони висять майже в повітрі. Скільки протримаються – невідомо. Мешканці 33-го будинку готові позиватися на забудовників. Окрім них та захисників культурної спадщини, перелік скривджених поповнила місцева єврейська громада. У зруйнованому 35-му будинку, свого часу мешкав письменник Шолом Алейхем.
Давид Мільман, помічник головного рабина України: “Все готовятся встретить 150-летие Шолом Алейхема. Это будет праздник – откроют музей и на этом же фоне тупо сносят дом, в котором он жил. Согласитесь, это странно”.
Джерело: СТБ