1966 р. Історія українського мистецтва
Саркофаги – домовини феодалів – ставили в аркасоліях (аркових нішах) церков. Ще за античних часів існував звичай оздоблювати домовини рельєфами на міфологічні теми. Християнські саркофаги мали форму античних, а замість колишніх міфологічних сюжетів на них почали зображувати нові. Особливого поширення набули символічні зображення, що відтворювали християнські догмати. Спочатку символи були прості – дерева, риби, хрести тощо. Значну частину їх було запозичено з античного світу, хоч змісту їм надавали нового. Пізніше символи ускладнилися.
Одним з найцікавіших саркофагів Київської Русі є монументальний багато оздоблений саркофаг Ярослава Мудрого в київському Софійському соборі. Про поховання Ярослава в «Повісті временних літ» записано: «Всеволод же спрята тело отца своего, возложьше на сани везоша и Кыеву, попове поюще, обычныя песни. Плакашася по немь людье: и принесше положиша и, в раце мороморяне, в церкви святое Софьи» [Повесть временных лет, ч. I. М. – Л., 1950, стор. 108 – 109]. Дослідженнями доведено, що Ярослава поховано саме в цьому саркофазі [В. В. Гинзбург. Об антропологическом изучении скелетов Ярослава Мудрого, Анны и Ингигерд. – «Краткие сообщения Института истории материальной культуры» , т. VII, М. – Л., 1940, стор. 57].
Саркофаг зроблено у вигляді будинка з двосхилим дахом і акротеріями. Три сторони його і плити даху оздоблено пишним різьбленням.
Поверхні обох схилів віка розчленовано на прямокутники, в яких вміщено зображення. Слід зазначити, що подібне членування площини предмета на невеликі частини, які потім заповнювали окремими орнаментами чи малюнками, – улюблений прийом середньовічних майстрів. Один схил віка поділено на п’ять прямокутників. В середньому вміщено розквітлий хрест, повитий виноградною лозою з гронами й широким листям. Виноградна лоза – пощирений символ у християнському мистецтві. Цей сюжет, який символізував осінь, а також кінець життя, було взято в греків і римлян, які широко культивували виноградарство. У двох прямокутниках обабіч середнього прямокутника на віці саркофага вирізьблено кипариси, пальми і риб. Зображення дерев на барельєфах також мало не тільки декоративне, а й символічне значення. Кипариси – символ безсмертя, пальми вважали за символ перемоги. Зображення риб з дуже давніх часів було символом Христа. У двох крайніх прямокутниках, над акротеріями, зображено дерева, очевидно, пальми, між якими міститься квадратний отвір. Над ним сидять голуби, які у християн символізували душу небіжчика. На другому схилі віка, поділеному на чотири частини, зображено хрести, що виростають з пальми, і виноградну лозу; на стінках та фронтонах саркофага – розетки, хрести, кипариси, стрічки та монограма Христа – хризма.
Другий поздовжній бік саркофага Ярослава Мудрого має незакінчене різьблення, хоч граф’ю різьби зроблено; отже, і тут поверхня мала бути декорована. Незакінченість саркофага дала підстави деяким дослідникам вважати, що саркофаг Ярослава Мудрого виконано в Києві [Ю. П. Нельговський. Матеріали до вивчення первісного вигляду оздоблення інтер’єра Софії Київської. – У зб.: Питання історії архітектури та будівельної техніки України. К., 1959, стор. 29].
Інші вчені відносять цю пам’ятку до візантійських утворів [М.Макаренко. Скульптура й різьбярство Київської Русі передмонгольських часів. – «Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва», збірник перший. [К.], 1930, стор. 27 – 96; В.Н.Лазарев. Живопись и скульптура Киевской Руси. – У кн.: История русского искусства, т. І. М., 1953, стор. 190]. Як найближчу аналогію до саркофага Ярослава Мудрого вони називають саркофаг з Равенни, який, щоправда, скромніше оздоблено – там переважають хрести, монограми, виноградна лоза та голуби [А. фон Фрикен. Римские катакомбы и памятники первоначального христианского искусства, ч. IV. М., 1885, стор. 128]. Інші візантійські саркофаги не дають прямих аналогій київському. Не виключена можливість, що візантійські саркофаги служили зразками для давньоруських, бо для правлячої верхівки Київської Русі того часу характерні візантійські запозичення.
Існують різні думки щодо датування саркофага Ярослава Мудрого. Деякі дослідники відносили його до V – VI століть, коли були поширені візантійські саркофаги. Стверджуючи це, вчені спирались на архаїчність зображень саркофага Ярослава Мудрого. Проте можливо, що архаїчні форми християнської символіки вживали і пізніше – в X – XI століттях.
За технікою виконання саркофаг Ярослава Мудрого є видатною пам’яткою різьблення, де всі зображення подано виразно і майстерно.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 227 – 228.