1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Видубицький монастир заснував син Ярослава Мудрого Всеволод, який у 1070 – 1088 рр. збудував великий восьмистовповий тринефний храм з кап-лицями-усипальницями по боках. У соборі оригінально влаштовані сходи, що мають гранчастий виступ на північному фасаді. В давні часи течія Дніпра проходила поблизу самого монастиря; тому для захисту берега видатний будівничий XII ст. Петро Милонєг спорудив підпорну стіну. В XVI ст. течія підмила стіну і вона завалилася, а з нею впала і східна частина храму. В 1767 – 1769 рр. рештки храму реставрував архітектор Юрасов. У 1696 – 1701 рр. на кошти стародубського полковника Михайла Миклашевського збудовано собор Юрія і трапезну, а в 1727 – 1733 рр. на кошти гетьмана Данила Апостола – дзвіницю. На відміну від Лаври Видубицький монастир розташований на невеликій терасі, ніби в природному амфітеатрі, між високими горами. В Лаврському ансамблі більше величі та імпозантності, його височенну дзвіницю при наближенні до Києва видно за десятки кілометрів, тоді як Видубицький сховався між горами. Це приватний, «отчий» монастир, біля нього був «красний двір» Всеволода Ярославича.
З будівництвом Юр’ївського собору центр композиції з Михайлівського собору перемістився на новий храм. З усіх мурованих хрещатих п’ятибанних храмів Юр’ївський собор чи не найбільш довершений як композицією мас, так і пропорціями і особливо зв’язком з навколишнім оточенням. Серед струнких чотирьох гранчастих бічних бань підноситься центральна башта-баня. Ні в одному п’ятибанному храмі немає такого бездоганного співвідношення між ними. В членуванні масиву споруди переважають вертикальні лінії гранчастих об’ємів, пілястр та височенних вікон, завдяки чому досягається невтримний рух мас вгору. Інтер’єр так само, мабуть, не має собі рівних у цій групі храмів. Бічні приміщення органічно об’єднуються з центральним підбанним простором за допомогою величезних, на всю ширину і висоту бічних об’ємів, арками. Стоячи в храмі, можна зором охопити відразу всю картину. У величному інтер’єрі вражає висотно розкритий внутрішній простір, бо здається, що зеніт центральної бані міститься на карколомній висоті. Це враження створюють заломи, що в міру підвищення весь час зменшуються.
На противагу урочистості й величі Юр’ївського собору в трапезній майстер прагнув створити затишок. Вона складається з кількох приміщень, збудованих по одній лінії, – підсобних приміщень, залу, власне трапезної та церкви з однією банею. Внутрішнє планування на фасадах чітко виявлене пілястрами. Між широкими пілястрами в площинах стін розміщено спарені широкі вікна, оздоблені соковитими наличниками. Невеликі двері оздоблені трохи багатше півколонками та наличником. Над порталом, утворюючи одну з ним композицію, міститься фігурний картуш з гербом Миклашевського, завершений фронтончиком. Тонкий декор порталу доповнюють орнаментальні, невисокого рельєфу оздоби фриза, головним мотивом якого є квіти і гілочки барвінку. Завдяки невисокому рельєфові орнамент ледве обрисовує тінь, і він сприймається немов вирізувана мережка на білому полотні.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 60 – 61.