Частина 6. Курка – не птиця, Польща – не заграниця! / Część 6. Kura – nie ptak, Polska – nie…
Частина 6. Курка – не птиця, Польща – не заграниця! / Część 6. Kura – nie ptak, Polska – nie zagranica!
«З сатисфакцією стверджую, що завдяки подібним акціям, дякуючи людям доброго серця, патріотам, які приєднуються до нашої систематичної праці, все менше залишається анонімних та занедбаних нагробків».
Чеслава Рубішко, голова групи опікунів місць національної пам’яті Товариства «Згода», Заслужена для польської культури.
„Z satysfakcją stwierdzam, że dzięki podobnym akcjom, dzięki ludziom dobrego serca, patriotom, którzy dołączają do naszej systematycznej pracy, coraz mniej zostaje anonimowych, zaniedbanych mogił”.
Czesława Rubiszko, przewodnicząca grupy opiekunów miejsc pamięci narodowej Stowarzyszenia „Zgoda”, Zasłużona dla Kultury Polskiej.
Пам’ятаю, як вперше батько показав мені польське посольство у Києві. Воно знаходилося там, де і зараз, на вул. Ярославів Вал, 12. В очі мені впав тоді польський орел без корони. Pamiętam jak po raz pierwszy ojciec pokazał mi Ambasadę Polską w Kijowie. Mieściła się wtedy tam, gdzie i obecnie – przy ul. Jarosławiw Wał 12. Wpadł mi wówczas w oczy polski orzeł bez korony.
Герб Польської Народної республіки / Herb Polskiej Republiki Ludowej
Після Другої світової війни Польща стала радянським сателітом – Польскою народною республікою. Столиця ПНР – Варшава стала місцем підписання військового антинатівського – Варшавського договору.
Можна пригадати тодішні назви вулиці Ванди-Василевської (суч. вул. Б. Гаврилишина) чи однойменної бібліотеки, вулиці Краківської, пісні Анни Герман. Все це нагадувало нам про нашого західного сусіда з Варшавського блоку / A można jeszcze wspomnieć nazwę ulicy Wandy Wasilewskiej czy bibliotekę jej imienia, ul. Krakowską, pieśni Anny German. Wszystko to przypomina nam o naszym zachodnim sąsiedzie z Układu Warszawskiego.
Проте офіційні установи та увічнення «братньої любові» – це лише сама поверхнева площина післявоєнного життя польської громади. Чим жила польська колонія у післявоєнні роки, і як вона живе після відновлення незалежності України? Про це стисло в останній частині «Польських слідів Києва».
Jednak oficjalne urzędy czy upamiętnienia „bratniej przyjaźni” – to tylko zewnętrzna płaszczyzna powojennego życia polskiej społeczności. Czym żyła polska wspólnota w latach powojennych i jak żyje po odzyskaniu niepodległości przez Ukrainę? O tym w ostatniej części „Polskich śladów w Kijowie”.
***
Одразу після закінчення воєнних дій у Києві відкрито польське консульство (розташовувалося поблизу пам'ятника Богдану Хмельницькому). На початку своєї діяльності 1945-1946 рр. воно займалося переважно справами репатріації поляків. Від другої половини 1950-х рр. розпочалася робота з пропаганди польської культури у Києві. Зокрема, вже 1958 р. організовано декаду польської культури. При цьому одним з гостей був Ярослав Івашкевич.
З 1961 р. Київ та Краків стали містами-побратимами. На честь цього з'явилися вул. Краківська та кінотеатр "Краків"у Києві та відповідно кінотеатр "Київ" та Київська алея у Кракові, див. (Краків для українця).
Колишній кінотеатр «Краків» / Dawne kino „Kraków”
1961 р. на Краківській вулиці на київській Дарниці були встановлені дві пам'ятні дошки на початку вулиці на будинку за адресою вул. Будівельників, 32/2 та на її кінці, на торці будинку за адресою бульвар Праці, 5.
В цей же час, в 1961 р. отримала свою назву вулиця Адама Мицкевича в Києві на Солом'янці.
Згодом у Києві з'явилися такж вулиці Ванди-Василевської (з 1967 р.), вул. М.Коперника (з 1973 р.) та вул. Я.Івашкевича (з 1984 р.).
Анотаційна дошка на вулиці Івашкевича в Києві / Tablica wyjaśniająca pochodzenie nazwy ulicy Iwaszkiewicza w Kijowie
У Києві було створено також Товариство польсько-радянської дружби, першим головою якого став видатний український поет польського походження Максим Рильський. Не зайвим буде відмітити, що Максим Рильський брав активну участь в природоохороні. Так він видав у 1960 р. чудовий огляд «Природа та література». Він не тільки був членом президії Українського товариства охорони природи (УТОП), Комісії з охорони природи АН УРСР, виступав о природоохороні в пресі та конференціях, але й підготував це дуже цікаве дослідження про роль літератури в вихованні любові до природи. В орієнтації М. Рильського на природоохорону важливу роль зіграв його друг – голова УТОП академік П.С. Погребняк.
Першим головою Товариства польсько-радянської дружби став видатний український поет польського походження Максим Рильський / Pierwszym prezesem Towarzystwa Przyjaźni Polsko-Radzieckiej został wybitny ukraiński poeta polskiego pochodzenia Maksym Rylski
Польсько-радянські заходи зазначеного періоду носили яскраво виражений офіційний характер і, на жаль, особливо не сприяли контакту між народами.
Проте були і приємні винятки, які єднали українців з поляками. Так, з 1966 р. кияни з захопленням дивляться серіал «Чотири танкісти і пес». Серіал, хоч і безнадійно далекий від правди, сприяв, тим не менш, формуванню у цілого покоління українців позитивного ставлення до поляків.
Не можна не згадати також про знакову тоді творчість Анни Герман – польки за походженням, яка співала як польською, так і російською.
Анна Герман – "Надежда"/ Anna German – „Nadzieja”
А ще Польща, вірніше – Польська народна республіка, у ті роки приходила до Києва в образі «мордатих» мікроавтобусів «Nysa»…
Мікроавтобус Nysa-521С / Miniautobus Nysa-521C
…та численних книг з кулінарії і жіночих журналів з рукоділля чи моди. Вони відкривали киянкам двері до європейської моди / Czasopisma kobiece na temat mody i robótek ręcznych. W tym czasie były dla kijowianek niczym otwarte drzwi do mody europejskiej.
***
Єдиною католицькою парафією, яка продовжувала свою діяльність у 1969-1991 рр. був Воздвиженський костел і кармелітський монастир на Святошині по вул. Шепетівська, 2.
Київські католики у післявоєнний час спочатку збиралися для богослужінь у приватному будинку на вул. Львівській у Святошині. В 1957 р. вони втратили цю можливість. Після тривалої боротьби за право мати свій храм їм було дозволено придбати або орендувати приватне приміщення на околиці міста для “молитовного будинку”. Такий будинок купили на ближньому до Києва краю села Петропавлівської Борщагівки, на вул. Шепетівській. 2 травня 1969 р. тут відбулося перше богослужіння. Власного ксьондза громада спочатку не мала. Костел Воздвижнення Хреста Господнього було освячено приблизно через рік приїжджим священиком Тадеушем Собковичем. В 1973 р. парафію було зареєстровано. З 1980 р. вона мала власного священика — Яна Крапанса. Після 1985 р., коли Ленінградська райрада Києва дала парафії гарантію безстрокового права власності на храм, дерев’яні стіни будинку було замінено цегляними, проведено водогін, газ, каналізацію. В 1992-1995 рр. костел зазнав докорінної реконструкції: зроблено додаткові приміщення, хори та надбудовано дзвіницю.
В 1991 р. до Києва прибули три черниці кармелітського ордену і о. Ришард Столярчик, який став їхнім духовником і настоятелем парафії. Незабаром приїхали ще дві черниці. Таким чином, при костелі почав діяти також жіночий кармелітський монастир.
Повноцінне відновлення духовного і культурного життя поляків наступило у кінці 1980-х р. та з відновленням незалежності України.
Велику роль у тому відіграв католицький костел. Завдяки його старанням почали відроджуватися католицькі парафії. З 14 січня 1991 р. відновлено богослужіння у костелі св. Олександра. З 4 січня 1992 р. діє парафія і при костелі св. Миколая. Велике значення для київських поляків та українських греко-католиків мав візит Івана Павла ІІ до Києва у червні 2001 р.
Серед римо-католицьких парафій Києва, що існують на сьогодні, слід згадати також парафію на Райдужному масиві (проспект Перова, 1б, kapucyni.org.ua). Шкода тільки, що тут капуцини відмовилися від традиційних форм тосканського бароко, характерних для їх костелів у всій Польщі та Україні, та вибудували новомодний та архітектурно малопривабливий комплекс.
Традиційний вигляд костелу капуцинів, Вінниця / Dawny wygląd kościoła kapucynów, Winnica
На лівому березі на Позняках знаходиться також парафія Успіння Пресвятої Діви Марії (вул. Срібнокільська, 4). Тут також розташовуються католицький медіа-центр та Радіо «Марія». Новозбудований тут костел Успіння Пресвятої Діви Марії, на жаль, архітектурними формами також не вирізняється.
Життя київських римо-католицьких парафій включає регулярні цікаві відзначення важливих дат та патріотичні концерти. Великою активністю у цьому плані відрізняється найстаріша парафія св. Олександра. Тут нещодавно було відкрито пам’ятну дошку на честь візиту Папи Івана Павла ІІ.
А 3 травня 2013 р. відбулося освячення і встановлення пам’ятної дошки на вшанування отця Інфулата Теофіла Скальського, який був настоятелем парафії 1913-1926 рр.
Також у костелі відбуваються регулярні концерти.
На вул. Кучмин Яр, 1 діє громада вікентійців (Громада Вікентійців).
Будинок громади вікентійців / Dom Rodziny Wincentyńskiej
Ще одну пам'ятну дошку на честь візиту Івана Павла ІІ знаходимо на стіні греко-католицької церкви-ротонди св. Миколая на Аскольдовій могилі. Найсвятіший отець відвідав храм 23 червня 2001 р. і молився перед копією ікони Зарваницької Богородиці.
На лівому березі діє також парафія Христа Царя Всесвіту отців палотинів – вул. Лохвицька, 46.
У 2004 р. католицька громада св. Франциска, що поки що перебуває в одній з квартир на вул. Тимошенка, 29/279 отримала в Оболонському районі м. Києва земельну ділянку під будівництво храму, яка 2010 р. перейшла до постійного користування церкви. На сьогоднішній день парафіяни збираються на богослужіння у маленькій капличці, яка не може вмістити всіх охочих, а до найближчого храму потрібно їхати понад 10 км. Тому існує потреба будівництва нового храму, в якому зможуть молитися всі віряни, яких, за словами настоятеля парафії о. Франциска Ботвіна, у цій частині міста проживає близько 1 тис. осіб. Ще в 2011 р. було заплановано розпочати зведення храму, що зустріло спротив серед мешканців цього району, які різним чином намагалися унеможливити будівництво. Наразі будівництво не розпочато.
Проект костелу громади св. Франциска / Projekt kościoła św. Franciszka
У Києві також розташоване дипломатичне представництво Ватикану – нунціатура. Дипломатичні стосунки між Святим Престолом та незалежною Україною були встановлені 8 лютого 1992 р. Цим днем датоване бреве папи Івана Павла II «Ucrainam Nationem», яким він канонічно заснував Апостольську нунціатуру в Україні (Нунціатура Ватикану у Києві).
Нунціатура Ватикану у Києві, вул. Тургенівська, 40 / Nuncjatura Apostolska w Kijowie
Тут також розташовано пам’ятник Папі Івану Павлу ІІ, що 2001 р. відвідав Україну.
Пам’ятник папі Івану Павлу ІІ / Pomnik papieża Jana Pawła II
Необхідно згадати також Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського у місті Києві на вул. Древлянській, 13 , де викладають домініканці.
Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського, вул. Древлянська, 13 / Instytut Nauk Religijnych św. Tomasza z Akwinu, ul. Drewlańska 13
Громада київських домініканців / Kijowscy dominikanie
***
Окрім церковних парафій, наразі у місті діють численні польські організації: Федерація польських організацій в Україні, Польський дім (вул. Саксаганського, 99), Об’єднання польських вчителів в Україні, римсько-католицьке товариство «Полонія», Союз поляків в Україні, Товариство польських журналістів, Товариство польських лікарів в Україні, Товариство польських вчених в Україні, "Wspólna Przestrzeń Polskości", Міжнародна спілка польських підприємців в Україні, а також Польський Інститут.
Виходить двотижневик «Dziennik Kijowski» та щоквартальник «Krynica». У 2001 р. загальна кількість поляків у Києві складала 7 тис. (0,3%).
Особливою активністю у Києві відрізнялося національне польске культурне товариство «Zgoda» під керівництвом Вікторії Радік, яке займається доглядом польських могил на Байковому кладовищі, виступає організатором численних культурних подій: відзначення пам’ятних дат, лекції, присвячені видатним полякам-киянам, реставрація польських пам’яток. У 2013 р. Товариство виступило співорганізатором надзвичайно цікавої виставки «Поляки у Києві».
Нажаль Вікторія Радик (24.04.1955-11.02.2017) пішла від нас. Вона похована поблизу напівзруйнованої каплиці лікаря Гурецького.
***
У музеях та бібліотеках Києва сконцентровано велику кількість пам’яток матеріальної культури та мистецтва, що відносяться до польської історії.
Спеціалізована польська бібліотека (вул. Івана Франка, 16/2) заснована 1952 р. З 1995 р. носить ім’я Адама Міцкевича. Знана у Києві, багатьох містах України й Польщі як одна з перших бібліотек польської літератури в Україні. В 1988 р. на прохання міського польського товариства ім. А. Міцкевича у бібліотеці створено відділ польської книги. Саме тут сотні поляків міста Києва вперше долучилися до материнської мови, навчаючися на курсах польської мови. Вже 14 років працює у бібліотеці літературно-музична вітальня, проходять конкурси знавців польської поезії, збираються на свої засідання науковці й викладачі польського походження. До фондів бібліотеки передані книги з бібліотеки Посольства Польщі в Україні. Сьогодні у фонді бібліотеки 5,6 тис. примірників видань, якими користуються читачі польського походження – мешканці України, працівники польської амбасади та представництв фірм Польщі в Україні та студенти. Бібліотека отримала у дарунок унікальні історичні документи – багатотомні «Історичні зошити», що видає Товариство опіки над архівами Літературного інституту у Парижі.
Невелика експозиція присвячена католицьким монастирям та повсякденному життю католиків Києва наявна в музеї однієї вулиці на Андріївському узвозі / Niewielką ekspozycję poświęconą katolickim klasztorom Kijowa oraz życiu codziennemu kijowskich katolików odwiedzić można w Muzeum Jednej Ulicy.
Шати ксьондза в Музеї Однієї вулиці / Szaty księdza w Muzeum Jednej Ulicy
***
Після 1991 р. відновлено назву вул. Костьольна, вул. Карла Маркса перейменовано на вул. Вл.Городецького. Хвиля перейменувань київських вулиць в 2012-18 рр. призвела до появи вул. К.Малевича, пров. Вл.Заремби, вул. Івана Павла ІІ, вул. Я. Корчака, вул. В.Котарбінського, вул. Сім'ї Ідзиковських та вул. Є. Ґедройця.
Вулиця Івана Павла ІІ в Києві / Ulica Jana Pawła II w Kijowie
***
У післявоєнні роки у Києві було впорядковано деякі місця польської історичної пам'яті. Зокрема, в 1971 р. в пам'ять про учасників повстання 1863 р. розстріляних в Київській фортеці на вході в Косий капонір було вікрито меморіальну дошку українською мовою. Біля неї 25 травня 1993 р. під час візиту президента Польщі Л. Валенси відкрито дошку з написом польською мовою. В 1997 р. з ініціативи дирекції музею «Київська Фортеця» між обома дошками був вмурований хрест з чорного граніту. Зараз в потерні капоніру з ініціативи директора музею О.С. Новікової-Вигран розміщені також дошки з 811 прізвищами повстанців, а 2017 р. відкрито оновлену експозицію. Тут регулярно покладаються квіти у річниці повстання 1863 р. та на день Незалежності Польщі.
Є у київських поляків і свій затишний куточок біля костелу св. Миколая, де 2012 р. зведено пам’ятник Ю. Словацькому. Поблизу розташоване приміщення IV гімназії, вже знайомої нам з попередніх частин наших «Польських слідів», як місце, де навчалися поляки, серед них – Я. Івашкевич.
Пам’ятник Ю. Словацькому / Pomnik Juliusza Słowackiego
і активна київська польська громада, 2012 р. / i aktywna kijowska Polonia, 2012
Ю. Словацький – представник польського романтизму XIX ст. часто писав смутні рядки. Втім, у Києві поетові не буде сумно. Адже представники польської та української громадськості вирішили започаткувати читання віршів поета біля пам’ятника, на зразок традиції читання віршів під пам’ятником Тараса Шевченка у Варшаві. До речі, наш пам’ятник Ю. Словацькому з`явився саме у знак подяки за пам’ятник Великому Кобзарю у Варшаві.
В історичному музеї Кловського ліцею було створено експозицію присвячену Янушу Корчаку. В 2017 р. тут пройшли заходи присвячені пам’яті відомого педагога.
В 2017 р. за участі посла Польщі в Україні Я. Пєкло на бічному фасаді будинку по вул. М. Приймаченко, 2, який торцем виходить на вулицю Івана Павла ІІ було відкрито мурал з зображенням святого та інформаційну дошку з інформацією про нього. А в жовтні 2020 р. у Києві біля посольства Польщі було відкрито пам'ятник діячці солідарності Анні Валентинович.
Результатом наслідування моди на старовинні європейські міста стала також поява великого ресторанно-готельного комплексу “Краків” на Брест-Литовське шосе, 8.
***
В столиці України розмістилися окрім посольства також інші дипломатичні установи Польщі. Це, зокрема, польське консульство на вул. Б. Хмельницького, 60. Воно розміщено в історичному будинку архітектора М. Артинова. Цей архітектор спроектував не один будинок у Києві / Innym miejscem, które jest przedstawicielstwem sąsiedzkiego państwa, a gdzie tak nie chciało się iść po kolejną wizę, jest Konsulat Polski na ul. B. Chmielnickiego 60. Tutaj, inaczej niż to jest z Ambasadą, urząd ten umieszczono w historycznym budynku zaprojektowanym przez architekta M. Artynowa. Architekt ten zaprojektował w Kijowie niejeden budynek.
А на вулиці Володимирській, 45 розташовується Відділ сприяння торгівлі та інвестицям посольства Польщі, вхід до якого прикрашено гербовим прапром – т.з. “бандерою”.
***
Закінчуючи наш цикл, хотілося б сказати, що Київ, на відміну від Львова, практично не знайомий нашим польським сусідам. Вони ще досі недооцінюють той цінний скарб, який створили на берегах Дніпра їх одноплемінники. Це тим більше не зрозуміло у зв’язку з тим, що польська мова максимально близька до української, а Польщу з Україною пов'язують прямі автобуси, літаки та потяги. Одночасно хотілося б звернутися до киян. Нам необхідно більше знати та популяризувати спадщину інших народів у нашому місті, адже це – єдиний шлях для підвищення туристичної привабливості нашого міста. У той самий час саме туристичний розвиток – це єдина альтернатива варварському знищенню пам’яток та спотворенню обличчя нашого міста, це можливість пошуку коштів на реставрацію та відновлення втраченого.
Kończąc nasz cykl chce się powiedzieć, że Kijów, odwrotnie niż Lwów, jest praktycznie nieznany naszym polskim sąsiadom. Do dziś jeszcze nie doceniają oni tego wartościowego skarbu, który zostawili ich rodacy nad brzegami Dniepru. Jest to tym bardziej dziwne biorąc pod uwagę fakt, że polska mowa jest bardzo podobna do ukraińskiej, a Polskę i Ukrainę łączą dziś bezpośrednie samoloty, autobusy i pociągi. Jednocześnie chciałbym się zwrócić i do kijowian. Koniecznym jest dla nas by znać i popularyzować spuściznę innych narodów, które zamieszkują nasze miasto, bo jest to jedyna droga do tego by zwiększyć atrakcyjność turystyczną Kijowa. W obecnym czasie rozwój turystyczny jest jedyną alternatywą dla barbarzyńskiego niszczenia zabytków i spotwarzania oblicza naszego miasta, jest to też możliwość pozyskiwania funduszy na remonty i odnawianie tego co zostało utracone.
Пам’ятник В. Городецькому у київському пасажі / Pomnik W. Horodeckiego na kijowskim pasażu
Використано власні фото автора, К. Войцехівського, Д. Вишневського, Л. Шевченка, а також матеріали електронних продуктів:
Варшавська та Краківська: де на мапі Києва шукати польські топоніми? (2023 р.)
Весни київського костьолу Воздвиження Святого Хреста. – К., 1999.
Відділ промоції торгівлі та інвестицій посольства Польщі в Україні
Київсько-Житомирська дієцезія (Римсько-Католицька Церква в Україні)
Міжнародна спілка польських підприємців в Україні
Меморіальна дошка Кракову в Києві
Польсько-український господарчий дім
У Києві біля посольства Польщі відкрито пам'ятник Анні Валентинович, 10.2020 р.
Храми Києва. Енциклопедія. ІІ вид. 3 Media ltd., 2002.
Шльонський Д., Браславець О. Андріївський узвіз. Його історія та путівник по музею Однієї вулиці. Видавництво «Центр Європи». – Львів-Київ – 2008. – С. 49.
Kalnicki M. Polskie adresy Kijowa. – Duch і Litera, 2010.
Висловлюємо також подяку В. Радік, К. Войцеховському, Д. Вортману, Т. Пархоменко, А. Сьлєнзак-Парнікозі, та Г. Заворотній.
Науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» Парнікоза І. Ю.
Pracownik naukowy Muzeum-Pomnika Historyczno-Kulturalnego „Kijowska Forteca” I.J. Parnikoza
Вперше опубліковано:
«Матеріали дозволено використовувати на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах»