Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1995 р. Осідок аріан

Леонід Михальчук

До теми аріанства в Україні “Пам’ятки України” вже зверталися (1993. – Ч. 1-6, С. 84). “Хочеться сподіватися, що краєзнавці, готуючи Звід пам’яток історії та культури України, далі вестимуть виявлення споруд, пов’язаних з діяльністю аріан в Україні”, – висловила сподівання дослідниця А.Стельмашова. Відтак уміщуємо повідомлення краєзнавця Л.Михальчука.

Село Кисилин – колишнє містечко, розкинулося на північ від старого тракту з Володимира-Волинського до Луцька. Село було родовим гніздом відомої в Україні родини Кисилів. На початку XVII століття воно належало Євстахію Кисилю, який 1614 року заснував тут аріанську школу. Її першим ректором аж до 1634 року був сам Євстахій Кисіль – досить освічена людина, добрий знавець європейських мов.

Після його смерті містечко і школа переходять до Юрія Чаплицького, якого польський уряд переслідував за прихильність до аріан. При ньому 1638 року школу в Кисилині було перетворено в академію. Як свідчать документи, в Кисилинській академії панували демократичні порядки, навчалися діти різних станів. В основі доктрини аріан булоположення, що Бог не вимагає вірити в те, чого людський розум не взмозі осягнути. Прихильників аріанства часто називали новохрещеними, а то й просто єретиками.

Ректорами академії по черзі були Матвій Твердохліб, Яків Гриневич-Гінсановський і Трембицький. Тут відбувалися з’їзди одновірців, яких було близько трьох тисяч.

Проте католики не змирилися з активною діяльністю аріан, подали до суду і звинуватили їх в єресі. Це сталося 1640 року. В 1644 році вийшов декрет Люблінського трибуналу, який зобов’язував Юрія, Андрія та Олександра Чаплигів припинити поширювати аріанство в їхніх маєтностях, але той декрет насправді не виконували. Є підстави вважати, що Кисилинська академія діяла до 1660 року. По закритті її викладачі Людвік Голейзен, Петро Стегман, Федор Симонс, Андрій Вишоватий змушені були виїхати, і після цього слава Кисилин погасла.

Пам’ятки України, 1995 р., № 1