Будинок з історією (Чапаєва, 19)

Володимир Кравченко

Будинок, в якому народився і мешкав Стеблянко О.І. (іст). Вул. Чапаєва, 19.

Будинок одноповерховий дерев’яний з цегляним фундаментом, на 2 ходи, споруджений у 19 ст., належав родині Стеблянків. Автор невідомий. Складається з 6 кімнат загальною площею 102 кв. м.

У цьому будинку народився, провів дитячі роки, епізодично в юнацькі роки та під час Другої світової війни мешкав Стеблянко Олександр Іванович (1896 – 1977) – український композитор, етнограф, фольклорист і педагог.

Народився у селянській родині. Спочатку навчався у церковно-парафіяльній школі, а потім – у Лебединському вищому початковому училищі. Закінчив Старобільську учительську семінарію. Після закінчення семінарії працював учителем у школах Лебединського повіту (селах Червлене та Малий Вистороп). Одночасно співав у різних хорах – церковних, шкільних, самодіяльних. Перші знання з музики і вміння грати на музичних інструментах одержав від викладача співів і регента церковного хору Лебединського Успенського собору О.Зінчука.

З 1921 по 1926 навчався у Харківському музично-драматичному інституті на теоретичному факультеті по класу теорії та композиції у заслуженого професора С.Богатирьова. Одночасно з навчанням працював майже безкоштовно у різних закладах Харкова на посадах, пов’язаних з музикою. Під час канікул збирав народні пісні. На Лебединщині він записав більше 300 народних пісень. Усього ж у чисельних фольклорних експедиціях записав 2 тис. українських народних пісень. У студентські роки він почав композиторську діяльність. У 1920 – 30 – вчитель співів у трудшколах, викладач теоретичних дисциплін у музичному технікумі, робітфаку та інших місцях м. Харкова. З 1934 по 1941 – викладач народної творчості і завідувач кабінету музичного фольклору в Харківській державній консерваторії (ХДК).

Під час німецької окупації з грудня 1941 по лютий 1943 перебував у Лебедині, де займався господарством і викладав теорію музики у дитячій музичній школі. З травня 1943 по березень 1944 перебував у Червоній армії (був сапером, воював на фронті під Кривим Рогом. Демобілізований у зв’язку з хворобою). У березні – серпні 1944 мешкав у Лебедині. Працював у місцевому колгоспі і деякий час викладав теорію музики у Лебединській музичній школі. Із серпня 1944 до 1 вересня 1945 працював методистом та директором у Харківському обласному Будинку народної творчості. Із жовтня 1945 до виходу на пенсію (1962) працював у ХДК завідуючим кабінету музичного фольклору і викладачем народної творчості.

Автор досліджень «Ладова структура і хроматизм української народної пісні» (1946) та «Виконання народних пісень і ансамблі народних хорів» (1952). У 1947 – учасник групи композиторів, які створили музику Державного Гімну УРСР – «Живи, Україно, прекрасна і сильна».

У 1996 з нагоди 100-річчя від дня народження О.Стеблянка на будинку встановлено дошку з нержавіючої сталі з меморіальним написом (автор тексту В. Дудченко). У наш час власниця будинку – племінниця викладача Н.Стеблянко.

[Пісні Слобідської України: фольклорна збірка. Вип. 2-й: Пісні Лебединщини / Збир. робота, анотація О. І. Стеблянка; Прим., вступ, упоряд. Л. Новикової. – Х., 1998. – С. 202; Мистецтво України: біогр. довід. / Упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 560 – 561; Шульга Ф. Збирач народних перлин / Ф. Шульга // Будівник комунізму. – 1986. – 11 грудня; Стеблянко Н. Шукач народних пісенних самоцвітів / Н. Стеблянко // Життя Лебединщини. – 1996. – 5 червня.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область. – К.: 2017 р., с. 665 – 666.