Меморіальний комплекс

Лариса Восьмірова, Володимир Кравченко

Меморіальний комплекс: Братська могила партизанів громадянської війни 1918 – 19 та радянських партизанів Другої світової війни, 1941; Братська могила радянських воїнів, 1941, 1943; Могила Мантурова М.І., 1940 (іст). Вул. Першогвардійська, центр скверу Радянської Армії, ліворуч від центральної алеї.

У першій братській могилі поховано трьох партизанів партизанського загону під командуванням Х.Фролова, що діяв з квітня 1918 по січень 1919 у Лебединському повіті та 13 партизанів партизанського загону під командуванням К.Карпова, що діяв у Лебединському р-ні з жовтня 1941 по травень 1942.

Напроти першої могили в одиночній могилі похований Мантуров Михайло Іванович (1904 – 40) – військовий льотчик, майор, начальник Лебединської військового гарнізону у 1939 – 40, командир авіаполку швидкісних бомбардувальників, депутат Сумської обласної ради народних депутатів, учасник радянсько-фінляндської війни, кавалер ордена Червоної зірки, який помер у військовому шпиталі м. Харкова після хірургічної операції.

Ліворуч від обох могил, у глибині скверу у третій могилі поховано 118 радянських воїнів, які загинули у вересні – на початку жовтня 1941 під час оборони міста від німецько-нацистських загарбників підрозділами 21-ї армії та під час визволення міста наприкінці лютого – на початку березня 1943 підрозділами 100-ї стрілецької дивізії 40-ї армії і 19 серпня 1943 підрозділами 52-го стрілецького корпусу у складі: 161 -ї і 309-ї стрілецьких дивізій, 14-ї винищувальної бригади; 2-го танкового корпусу у складі: 26-ї й 99-ї танкових бригад, 58-ї мотострілецької бригади, 15-го окремого гвардійського танкового полку прориву, 202-го танкового полку прорив, а також воїни, які померли від ран у дислокованих тут шпиталях: 6046, 5161, 1404,2676, 2035, 1067, 3502, 1111, 596, 2201 у період з серпня 1943 по 5 червня 1945. Відомі прізвища 114 воїнів та 13 партизанів Великої Вітчизняної.

Серед похованих – Герої Радянського Союзу М.Бєлозерцев (10.01.1944, посмертно) та А.Волох (17.06.1943, посмертно).

Бєлозерцев Микола Олександрович [1910, с. Великий Карай (нині Романівський р-н. Саратовська обл. Російська Федерація) – 17.08.1943, м. Лебедин] народився в селянській родині. Рано втративши батьків, виховувався у дитбудинку м. Балашов Саратовської обл. Закінчив робфак, був робітником. У Червоній Армії з 1941.

З 1941 на фронті. Командир взводу пішої розвідки 955-го стрілецького полку 309-ї стрілецької дивізії 40-ї армії (Воронезький фронт), старший сержант. З бійцями захопив 15 полонених, які надали цінні відомості про дії військ на південний захід від м. Суми.

17.08.1943 його розвідувальний взвод знищив до сотні солдатів і офіцерів противника, захопив гармату, міномет, ручний і 4 важких кулемети, боєприпаси та інші трофеї. Особисто сам командир знищив 10 противників, а 4-х доставив у штаб полку.

Повертаючись із нічної розвідки, підірвався на ворожій міні і помер. Нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапору, медалями. У Балашові його ім’я носить вулиця та школа-інтернат, біля будинку якої встановлено стелу.

Волох Анатолій Олександрович [1917, м. Мінськ (Республіка Білорусь) – 21.08.1943, м. Лебедин] народився в родині залізничника. Закінчив ПТУ залізничників. Працював на вагоноремонтному заводі. У Червоній Армії з 1941. Розвідник-танкіст 12-го окремого розвідувального батальйону 2-го танкового корпусу 40-ї армії (Воронезький фронт), сержант. 21.08.1943 у районі м. Зіньків (Полтавська обл.) з групою розвідників атакував автоколону противника, знищив двох і полонив одного офіцера. Загинув у бою при розвідці підступів до Дніпра. Нагороджений орденом Леніна, 2 орденами Червоного Прапору, медалями. Його ім’я носять вулиці мм. Мінськ та Лебедин.

Останки червоних партизанів доби громадянської війни були поховані у Троїцькому саду (нині сквер Радянської Армії) ще до початку Другої світової війни. У вересні 1943 останки радянських партизанів загону К.Карпова були переховані в одній братській могилі з червоними партизанами загону Х.Фролова. У червні 1946 над братською могилою партизанів встановлено залізобетонний обеліск. У 1967 встановлено бетонну надгробну плиту, а 19 липня 1969 її замінено бетонною скульптурною композицією /3,6 м/ – партизан, який підтримує пораненого бійця (автор – ск. Я.Красножон) на цегляному постаменті /1,2 х 1,5 х 0,65 м/. В надгробну плиту вмурована гранітна дошка з меморіальним написом та прізвищами партизанів.

У 1940 на могилі М.Мантурова встановлено залізобетонний обеліск із вмонтованим у нього гвинтом авіаційного пропелера. У 1963 встановлено новий цегляний оцементований обеліск /3,62 м/ на основі /2,7 х 0,6 м/.

Поховання радянських воїнів – учасників боїв за Лебедин – відбувалися у різних місцях міста восени 1941, у лютому-березні 1943 та із серпня 1943 по червень 1945. 15 квітня 6721952 останки 115 чоловік були покладені у 14 домовинах і переховані у братській могилі у Троїцькому саду. У 1963 на могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,67 м/ на цегляному потинькованому постаменті /1,47 х 2,16 м/ на основі /3,25 х 0,35 м/. На фасадній частині постаменту – чавунна дошка з меморіальним написом. Перед скульптурою – бетонна надгробна плита, на якій під кутом встановлено 4 чавунні дошки з прізвищами воїнів, 2 чавунні дошки напівкруглої форми з меморіальним написом і 1 чавунна дошка з рельєфним зображенням ордена Вітчизняної війни на тлі стрічок.

[Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації, ф. 335, оп. 5113, спр. 3, арк. 40-41; ф. 203, оп. 2889, спр. 5, арк. 94; оп. 2843, арк. 25, 510; Військово-медичний музей МО Російської Федерації. Книга поховань померлих у 2676, 1111, 1404, 1067 ЕШ; Державний архів Сумської обл., ф. Р-685, оп. 1, спр. 264, арк. 1-2; ф. П-4, оп. 3 П, спр. 243, арк. 8-14; спр. 228, арк. 323-324; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 901; Білик О. В. Вітчизняна війна на Лебединщині (1941 – 1943 рр.) / О. В. Білик. – Лебедин, 1961. – С. 50-57; Гриченко И. Т. Подвиг: Документальные очерки о Героях Советского Союза / И. Т. Гриченко, Н. М. Головин. – Х., 1975. – С. 339-340; Дудченко К. М. Лебедин: історико-краєзнавчий нарис / К. М. Дудченко, В. Є. Тичина. – Х., 1974. – С. 25, 27, 29-30, 46; Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. – К., 1973. – С. 361, 364-365; Ішла війна народна. З історії Лебединщини: збірник. Вип. 5-й. – Лебедин, 1994. – С. 37-39; Ткаченко Б. І. Лебедія: історичні нариси. У 2-х кн. Кн. І-а. / Б. І. Ткаченко. – Суми, 2000. – С. 218, 225- 228, 234; Герои Советского Союза : краткий биогафический словарь.- М., 1987. – Т. І. – С. 143, 283; Освобождение городов. – М., 1985. – С. 139; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1997. – С. 465; Шкурко М. Цветы майору Мантурову / М. Шкурко, Г. Коваленко // Життя Лебединшщини. – 2001. – 4 квітня.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 671 – 673.