Меморіал Слави
Володимир Кравченко, Аліса Вос
Меморіал Слави «Лебедина пісня», 1985 (іст., мист.). На вході до лісопарку, на розі вулиць Першогвардійської та 19 серпня.
У бойових діях на фронтах Другої світової війни брали участь понад 16 тис. мешканців міста Лебедина і Лебединського району. За уточненими даними, з фронтів війни не повернулися 9 353 воїна-земляка, з яких 3 002 загинули в боях, 787 померли від ран, 194 загинули в полоні, 5 370 пропали безвісти. Серед загиблих 5 земляків – Героїв Радянського Союзу: Г.Гриценко (1905 – 43), Д.Карабан (1912 – 45), П.Парфилов (1923 – 45), М.Усик (1899 – 1944), І.Ухо (1923 – 44). Загалом від рук німецьких окупантів і поліцаїв та в період бойових дій у місті й районі загинуло, за різними даними, від 528 до 836 мирних жителів та військовополонених. Імена 430 з них відомі.
Як остарбайтери з Лебединщини було вивезено, за різними оцінками, від 3 269 до 5 914 осіб, переважно юнаків і дівчат. Багато з них загинуло або не змогли повернутися додому після закінчення війни. Під час бойових дій на території району загинуло 3 659 воїнів Червоної Армії і 148 партизанів. У військових шпиталях, що діяли на території району, померло 727 воїнів.
Меморіал Слави відкрито 9 травня 1985 на честь 40-річчя Перемоги СРСР над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні. Автори: ск. М.Лисенко, В.Лисенко, архіт. А. Ігнащенко, А. Дейнека, В.Шахов, О.Гайдаш.
Меморіал являє собою оригінальну архітектурно-пластичну композицію, органічно включену в ландшафт масиву лісопарку. Його ідейно-художнім центром є відлита з бронзи скульптура лебедя в польоті, який підтримує правим крилом пораненого воїнаюнака /вис. 8,9 м/. Так у поетичній формі виражено ідею народної скорботи і вічної пам’яті народу про своїх героїв. Образна концепція Меморіалу сягає традицій російської меморіальної пластики 1-ї тр. 19 ст. Основа скульптури – 6-кутна залізобетонна конструкція /вис. 0,6 м/.
Скульптура увінчує високий земляний курган /вис. 9,0 м, діаметр – 50 м/, у товщі якого влаштовані ніші, оформлені двома гранітними пілонами /вис. лівого – 6,0 м, правого – 5,5 м/ і двома великими стелами /2,5 м/.
У центральній ніші, зверненій до перехрестя вулиць, вміщені меморіальні написи, присвячені пам’яті полеглих воїнів-земляків, а в бокових нішах – їхні імена (1 966 прізвищ з ініціалами викарбувані на 39 гранітних дошках).
Обабіч по півколу навколо кургану на бетонних опорах вмонтовані 22 гранітні дошки (за кількістю сільських рад району), на яких викарбувані назви сільрад і кількість загиблих односільчан (разом 6 616 осіб).
Перед центральною нішею – розетка факелу «Вічного вогню» (конструкція, зварена із залізних прутів) на двоступінчастій основі.
Дворівневий майданчик перед стелами вимощений плитами з червоного полірованого граніту. До лівої стели ведуть 4 бетонні сходинки, а до правої – 3. Підніжжя земляного кургану оточене бордюром з бутового каменю. До Меморіалу веде алея, вимощена залізобетонними тротуарними плитами. Углиб Лісопарку пролягла асфальтована Алея Слави, уздовж якої були встановлені світильники, що символізували реактивні міни («Катюші»), у квітниках-клумбах висаджені червоні троянди – символ радості мирного життя і пам’яті про загиблих.
Обабіч Меморіалу – 4 залізні стовпи-опори з електро-ліхтарями у вигляді гучномовців-рупорів часів Другої світової війни. (по 4 ліхтарі на кожному стовпі).
Матеріали: скульптура – бронза, основа – залізобетон, пілони й обрамлення стел – сірий полірований граніт, дошки з меморіальними написами – червоний полірований граніт, бордюр – бутовий камінь.
Меморіал Слави «Лебедина пісня» став живим символом міста Лебедина. Він поєднує в собі пам’ять про жертви Другої світової війни. з образним вираженням назви міста.
[Білик О. В. Вітчизняна війна на Лебединщині (1941 – 1943 рр.). [Ксерокопія рукопису] / О. В. Білик // Науковий архів Лебединського міського художнього музею ім. Б. К. Руднєва- Лебедин, 1961. – 187 с.; Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины : путеводитель / А. И. Дейнека. – Х., 1989. – С. 139-140; Ішла війна народна // З історії Лебединщини: збірник. Вип. 5. – Лебедин, 1994. – С. 3-7, 55-56, 61-62, 64-68; Книга Пам’яті України. Сумська область. У 14 т.- Суми, 1996. – Т. 7. – С. 10-31, 35-40; Книга Пам’яті України. Сумська область. У 14 т.- Суми, 1998. – Т. 14 (додатковий). – С. 8-36, 114, 127, 453-455; Книга Скорботи України: Сумська область. – Суми, 2003. – Т. 1. – С. 7- 23, 484-518; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 465; Карпенко Ю. Непокорённый Прометей / Ю. Карпенко, Е. Суярко // ТВ Панорама. – 2006. – 1-8 ноября; Лысенко Л. Скульптор Михаил Лысенко (1906 – 1972) / Л. Лысенко // Галерея. – 2006. – № 1/2 (25/26). – С. 32-33.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 670 – 671.