Картинна галерея (№ 3)

Розмір зображення: 800:600 піксел

Будинок (вул.Стефаника, 3) збудовано в 1873 р. (архіт. Ф.Покутинський) як палац Ізабелли Дідушицької. Пізніше він належав мистецтвознавцю Владиславу Лозинському. В 1950-х рр. його добудовано вздовж вул.Стефаника.

Рішення створити мистецьку галерею магістрат ухвалив у 1897 р. В 1907 р. на кошти міста була закуплена і перевезена до Львова колекція І.Яковича (цукрозаводчика з с.Сутківці Хмельницької обл.) – бл. 2000 експонатів ( в т.ч. 400 картин). Тому 14.02.1907 р. вважається датою заснування музею.

В 1914 р. для галереї придбали будинок по вул.Осолінських (Стефаника), 3.

Ці митці, очевидно, працювали в традиціях поширеного в тогочасній Польщі, зокрема у Кракові, готичного станкового малярства. Вони виготовляли вівтарі-триптихи з типовим поєднанням рис площинної декоративності, натуралізму в деталях та народного примітиву. Про характер і рівень їхньої творчості деякою мірою можна судити на підставі ікони «Юрій Змієборець» XV століття з села Словіта (Львівський музей українського мистецтва) [І. Свєнціцький. Провідник по національному музею у Львові. Львів, 1913], триптиха з села Воловця (зберігається у Кракові) [Felix Kopera. Dzieje malarstwa w Polsce, t. I. Kraków, 1925, стор. 161 – 162] та композиції дюрерівського типу – «Трійця» з зображеннями Саваофа в тіарі та з розп’яттям у руках із Львова (Львівська картинна галерея) [Tadeusz Mańkowski. Lwowski cech malarzy w XVI i XVII wieku. Lwów, 1936, стор. 7].

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 245.

Адресу № 3 у роки СРСР мала Львівська картинна галерея, від часів незалежності – Львівська галерея мистецтв (до 1939 року музейна колекція Ґреховича).

Ілько Лемко

Джерело: “”, 17 жовтня 2008 року, № 153 (461)