Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

В Острог найкраще йти стежкою серед зелених лук. Вілія химерно в’ється, то відходячи далеко від стежки, то зовсім наближаючись до неї. Як тільки пройти перші садиби з густими садами, відкривається гарний вигляд острозького замка з високим храмом. Поступово деталі стають виднішими, і незабаром можна бачити весь замок. Велике враження справляють його споруди, що увінчують доволі високий горб, який панує над долиною Вілії.

Вперше Острог згадується в XII ст. як одне з міст Волині. В XIII ст. він належав луцьким князям, а в XIV ст. стає резиденцією роду українських феодалів – князів Острозьких. Первісне укріплене ядро міста було там, де тепер замкове подвір’я. Пагорб овальної форми, що видався в долину Вілії, обрано для поселення ще до утворення Київської держави. Природні перепони були доповнені глибочезним ровом з напільного боку. У XIV ст. князі Острозькі почали зводити замок. Спочатку збудували оборонну башту і кам’яний будинок на південно-східному розі подвір’я. В XV ст. споруджено Богоявленську церкву, а впритул до неї в 1521 р. прибудовано оборонну стіну з обходом. Тоді ж, у XVI ст., збудовано Круглу, або Нову, башту і надворітну башту з брамою.

Біля стін замка з півночі вже в XIV ст. виникає місто «в паркані», де існувала дерев’яна Миколаївська церква. В XV – XVI ст. місто починає особливо розвиватися, бо в Острозі схрестилися торговельні шляхи з Львова, Молдавії, Балкан, Польщі, Західної Європи, Білорусії, Литви і Росії. На величезні ярмарки, що відбувалися в Острозі, приїздили купці з названих країн. У XVI ст. територія міста порівняно з XIV ст. зросла більш як у десять разів. Тоді його оточують третім поясом укріплень з Луцькою і Татарською брамами, що досі збереглися. І, нарешті, в XVII ст. навколо четвертого передмістя зводяться укріплення бастіонної системи. Недалеко від замка, в центрі міста, була ринкова площа з ратушею.

Планування міста визначалося напрямом вулиць-доріг, що вели на ринок, і конфігурацією оборонних укріплень. У XVI – XVII ст. в Острозі, було 8 – 10 тисяч населення; він займав п’яте місце серед українських міст – після Києва, Львова, Кам’янця і Луцька. Цим пояснюється його значна роль в житті України і особливо в культурі XVI ст. Острозькії могли провадити велике будівництво, бо в їхніх руках зосереджувались незліченні багатства; їм належало 100 міст, 1300 сіл, 2 мільйони моргів землі, а їх щорічні прибутки перевищували мільйон двісті тисяч злотих, становлячи величезну на ті часи суму.

Численні острозькі ремісники об’єднувалися в цехи – ковальський, різницький, теслярський, кравецький, кушнірський, римарський, гончарський, золотарський та ін. Після підписання Люблінської унії в 1569 р. та Брестської церковної в 1596 р. і посилення польсько-католицького наступу на український народ, острозьке міщанство стає одним з активних чинників у боротьбі проти агресії католицизму. В 1570 р. в Острозі засновується школа, в якій зосереджуються видатні культурні сили – літераторів, проповідників, громадських діячів. З Острогом зв’язана діяльність Герасима і Мелетія См’отрицьких, Кирила Лукаріса, Никифора Грека, Северина і Дем’яна Наливайків, гетьмана Сагайдачного та багатьох інших. У 1574 р. засновується друкарня, для керівництва якою був запрошений із Львова Іван Федоров, московський першодрукар. У 1580 р. видано «Новий Завіт», «Псалтир», у 1581р. – «Острозьку біблію», “а потім «Хронологію» і ряд інших книг.

Знайомство з пам’ятками Острога почнемо з Дому Мурованого і Вежі Мурованої (XIV ст.). Боротьба проти татарських нападців наклала свій відбиток на архітектуру. Суворі площини стін прорізуються тільки бійницями, ніяких оздоб немає, стіни і склепіння фундаментальні, здатні витримати тривалу облогу. І лише на порталі з боку двору граціозні колонки вкриті трикутною виїмчастою різьбою. Цю різьбу виконав, мабуть, місцевий майстер, бо в ній повторюються прийоми і мотиви української різьби по дереву.

Богоявленська церква належить вже до іншої епохи, коли в піднятих з попелу й руїн містах і селах почали нагромаджуватися матеріальні засоби і культурні цінності, але боротьба проти нападів татарської орди ще тривала. Тому в архітектурі церкви поєднані дві протилежні тенденції – створення урочистого образу споруди, що символізував силу та невмирущість народу, і обладнання оборонними пристроями. Тому форми храму такі лаконічні й могутні; їх вінчають стрункі бані, оздоблені в два, а деякі – і в три яруси плоскими нішами. З традиційною схемою тринефного в плані храму своєрідно поєднувався білокам’яний декор у готичних формах. Церква була поставлена в системі оборонних стін, і коли ці дерев’яні стіни замінили кам’яними, то їх прибудували впритул до північної стіни церкви, а на нових бійницях зробили напис про це з датою – 1521 р.

Найвидатнішою за архітектурно-мистецькими якостями є Кругла, або Нова, башта, збудована на південно-західному розі замка. Щоб оцінити ЇЇ красу, треба вийти з подвір’я, спуститися бічною вуличкою (колись тут був рів) і пройти до підошви башти. її розміри колосальні, а форми окреслені рукою талановитого будівничого. Виростаючи з підніжжя гори, вона здається казковим велетнем з короною на голові. Великі чорні плями бійниць нагадують очі та уста і цим довершують схожість з якимсь титаном.

За законами класичної архітектури масив башти членований на тр„ частини, як колона: нижня – база, середня – тіло колони і капітель – пояс ма-шикулів з фігурним аттіком. Низ башти й основний моноліт стіни прорізані тільки бійницями і не мають ніяких оздоб. Так і повинно бути: адже основне призначення споруди – оборонне. Всі засоби архітектурної виразності зосереджені у вінчанні. Але майстер не забуває і про те, що верхня частина башти має виконувати оборонні функції; тому він влаштовує машикулі – особливі бійниці для обстрілу підошви стіни. їх потрібно небагато, але практична потреба поєднується з мистецькими вимогами: тут влаштовано суцільне вінчання, що спирається на великі консолі-кронштейни – вони з єднані арками і несуть не тільки бійниці, але й високий фігурний аттік, оздоблений глухою аркадою. Як бачимо, майстер прагне пом’якшити суворість оборонної архітектури і йому вдається сполучити велич і грізність її форм з мальовничістю.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 194 – 201.