2010 р. Знову орда

Микола Печериця

Дата: 23.11.2010

Події, що відбулися у Переяславі впродовж останніх двох років, своїм віроломством до болю нагадують наступ нової дикунської орди. У вересні 2007 року міністр культури і туризму України в уряді Віктора Януковича Юрій Богуцький видав наказ про спільне користування пам’яткою архітектури національного значення, що в Переяславі-Хмельницькому – Михайлівською церквою.

Користувачами стали тодішній господар приміщення – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» та новостворена релігійна громада УПЦ Московського патріархату. Хоча, як на здоровий глузд, неможливо поєднати в одному приміщенні Музей одягу та богослужіння з використанням відкритого вогню свічок. Тому міністр культури і туризму Василь Вовкун цей наказ скасував.

Незважаючи на це, «братки», очолювані псевдомонахом Анатолієм з Донбасу, вдерлися на територію Михайлівської церкви і поставили там намет, у якому нібито стали молитися Богу. На вимоги дирекції заповідника покинути територію вони не зважали. Влада ж і правоохоронні структури вдавали, ніби «нічого такого» не сталося.

Протистояння тривало два роки. Навесні 2010-го теперішній міністр культури і туризму Михайло Кулиняк поновив згадуваний указ про спільне користування Михайлівською церквою. Насправді ж керівництво заповідника змусили поспіхом згорнути експозицію одного з найкращих і найбагатших в Україні Музею одягу і «звільнити приміщення». Про надання музею іншої будівлі не йшлося.

І то був лише початок – невдовзі звільнили директора заповідника «Переяслав» Віктора Ткаченка, а на його місце призначили нового – Павла Довгошию, особу, як кажуть, некомпетентну і без належної освіти. Причому призначали з порушенням існуючих норм, без проведення конкурсу. Новий директор, перевищуючи свої повноваження, самочинно віддав особам у чорних рясах ще одне музейне приміщення – дзвіницю і трапезну Михайлівської церкви.

Те, що відбулося далі, нагадує сценарії фільмів про італійську мафію чи бандитський Петербург. «Директор» силою відбирає у музейних працівників ключі від ще одного музею – Архітектури Переяслава часів Київської Русі і передає їх «братії»! Щоб уберегти музей від можливого пограбування, працівники замінили замок на вхідних дверях, але це лише розохотило чорнорясих рейдерів: наприкінці жовтня вони таємно зрізають цей замок і встановлюють свій.

Павло Довгошия і пальцем не поворухнув, аби повернути Музей архітектури Переяслава часів Київської Русі у державну власність. А люд тим часом подейкує про злочинну змову нового директора з рейдерами в рясах. Тим часом директор дає дозвіл на використання відкритого вогню свічок у приміщенні Андрушівської церкви в Музеї народної архітектури та побуту, що заборонено правилами пожежної безпеки. І це після того, як у тому ж музеї за час керівництва Довгошиї за дивних обставин уже згоріли дві архітектурні споруди! Загадковим виглядає і недавнє викрадення з Музею археології пам’ятки світового значення – античного лутерію.

Складається враження, що повертається практика комуністів, коли величезну кількість цінних музейних експонатів було знищено чи викинуто на смітники, а директорів музеїв репресовано. Відмінність лише в тому, що місце КПРС тепер посідає РПЦ. Нема музею – нема проблеми. А яка економія коштів для бюджету! Звичайно, церковні споруди слід передати релігійним громадам. Але кому і яким чином?

Жодних юридичних і моральних підстав на володіння Михайлівським храмом релігійна громада, що відноситься до юрисдикції Московського патріархату, не має. Тому що Михайлівський собор, зруйнований татаро-монголами, було збудовано тоді, коли ще не існувало не тільки російської церкви, а й самого поселення Москва. На місці зруйнованого собору з ініціативи переяславського полковника Федора Лободи переяславці збудували Михайлівську церкву – тоді, коли Українська православна церква Москві не підпорядковувалася.

“Україна молода”