Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Собор св.Іоана Предтечі (сучасний) – колишній костел єзуїтів

Собор св.Іоана Предтечі (сучасний) –…

Кляшторний комплекс єзуїтів св. серця Ієсуса, 1627-1678 р. наразі кафедральний собор св. Іоанна Предтечі.

Архикатедральний Собор св. Івана Хрестителя. Старинний костел оо. Єзуїтів св. Iгнатія Лойоли. Побудований у 1627-1671 роках, в стилі раннього бароко. Після касати оо. Єзуїтів австрійським цісарем Йосифом ІІ, цю святиню було запропоновано греко-католикам Перемишля на катедру. Тому, що на катедру вибрано покармелітський костел, святиня лишилась практично без опіки. Початково використовувано її як ви- кладовий зал новоствореної колегії, яка місти- лася в помонастирському будинку. У ньому функціонувала одинока перемиська середня школа з німецькою мовою навчання. Від 1855 року храм був опущений.Потім Австрійська влада влаштувала тут військовий магазин, який проіснував до 1903 року. Старанням латин- ського єп.Йосифа Севастіана Пельчара храм повернуто латинський Церкві. Здійснено ґрунтов- ний ремонт святині і надано її звання костела Найсвятішого Серця Ісуса, як філії латинської катедри. Від 1956 р. костел перейняв військовий латинський ординаріат.

Після ліквідації УГКЦ у 1946 р. та акції „Вісла” церковне життя у Перемишлі завмерло. У 1957 р., о. Сильвестер Крупа відновив греко-католицькі богослужіння в церкві на Болоню. Після цього, як комуністична влада заборонила греко-католикам молитися у церкві на Болоню, o. Сильвестер знайшов підтримку у латинського пароха костела (тзв. Гарнізонового) о. Атамана, і переніс на- ше церковне життя до цієї святині.

У ній, від 1958 року, майже 50 років, наші душ- пастирі в скрутних умовах, на правах комірника, ревно служили українській греко-католицькій спільноті. Неочікувана зміна прийшла в 1991 р. В час гострого конфлікту за повернення нашої історичної катедри, Папа Іван Павло ІІ, під час свого па- ломництва у Перемишлі, переказав цю святиню греко-католикам на катедру і виключне користування. Першим парохом катедрального собору став о. митрат Теодор Майкович, згодом перший владика Вроцлавсько-Ґданської єпархії.

У 1993 р. переказано святині чудовий іконостас з Любачева з ХVII ст. Ґрунтовно відновлений і побільшений згідно з проектом Івана Могитича, сьогодні прикрашує Архикатедральний собор. Після утворення Греко-Католицької Митрополії у Польщі, у 1996 р.,рішенням Апостольської Сто- лиці, катедра була піднесена до гідности Архи- катедрального собору св. Івана Хрестителя. Новий парох о. митрат Євген Попович здійснив у 1996-1999 рр. ґрунтовний ремонт храму за проектом Івана Могитича та Наталії Сліпченко зі Львова, пристосувавши його до вимог східного обряду. Ремонт внутрішньої фасади і фресків – це діло сім’ї художників Скрентовичів під проводом Андрія Скрентовича. У 2001-2002 рр. побудовано дзвіницю за проектом архітектора Юрія Левосюка. Замонтовано два історичні дзвони: св. Іван, св. Петро, і один новий – св. Степан. У порталі дзвіниці поміщено відновлені постаті св. Ольги і св. Володимира з давньої катедри. У 2003 році, з попередньої катедри, перенесено останки перемиських владик єп. Максиміляна Рилла і єп. Івана Снігурського, і покладено їх у крипті нової катедри.

Джерела:

Підготували Микола Жарких та Іван Парнікоза (НІАМ «Київська фортеця»).