Початок археологічних досліджень
С. В. Полін, М. М.Дараган
Перша згадка про археологічні пам’ятки Орджонікідзевского регіону належить до катерининських часів. Російський академік Василь Зуєв у 1781 р. проїздив тут по дорозі на Херсон і поблизу поштової станції Чортомлик (знаходилася на місці сучасної залізничної станції Чортомлик) він помітив значну кількість курганів, зокрема й дуже великих. В. Зуєв також оглянув і вперше описав курган Чортомлик. Зауважив про його величезні розміри, наявність каменю по основі, а також детально описав і замалював половецький кам’яний «болван», що стояв на його вершині [Зуев В. Путешественные записки Василия Зуева от С.-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 г. СПб., 1787. C. 264 – 267.] .
Повноцінні дослідження курганів у Дніпровському степовому Правобережжі почалися в 1851 р. з кургану біля с. Олександропіль (Солонянський р-н, Дніпропетровської обл.), де під час видобутку каменю з Лугової Могили, більш відомого як Олександропільський курган (мал. 1), були знайдені золоті, срібні, бронзові і залізні скіфські речі. Знахідки привернули увагу міністра внутрішніх справ графа Л. А. Перовського, по відомству якого в той час проходили археологічні дослідження на півдні Російської імперії. За його дорученням позаштатний співробітник МВС О. В. Терещенко в 1852 – 1853 рр. і директор Керченського музею старожитностей О. Є. Люценко в 1854 – 1856 рр. провели розкопки кургану.
Олександропільський курган входить до четвірки найбільших царських курганів степової Скіфії. Гігантський насип, заввишки близько 24 м та діаметром близько 100 м по основі, був обнесений циклопічною кам’яною крепідою з гігантських плит, оточений ровом і земляним валом. У насипу в різних місцях знайдено залишки тризни – кістки тварин, уламки амфор і ліпних посудин, наконечники стріл та списів, кам’яне скульптурне зображення собаки, золоті прикраси дерев’яних чаш (голівка коня, фігурка дикого кабана та ін.), срібні та бронзові прикраси вузди, навершя та інші прикраси похоронних возів, уламки коліс возів та багато іншого. В кургані знайдено три синхронних царських поховання в супроводі слуг і коней [Древности Геродотовой Скифии. Сборник описаний археологических раскопок и находок в Черноморских степях. СПб, 1866. Вып. I. С. 2 – 25; Полин С. В., Алексеев А. Ю. Скифский царский Александропольский курган IV в. до н. э. в Нижнем Поднепровье. Киев – Берлин: «Видавець Олег Філюк», 2018 (Серия «Курганы Украины», Т. 6). С. 55 – 94].
Розкопки скіфського царського Олександропільського кургану були першими в історії Росії дослідженнями, проведеними з науковими цілями, чітко сформульованими графом Л. А. Перовським [Полин С. В., Алексеев А. Ю. Скифский царский Александропольский курган IV в. до н. э. в Нижнем Поднепровье. Киев – Берлин: «Видавець Олег Філюк», 2018 (Серия «Курганы Украины», Т. 6). С. 9].
У процесі розкопок Олександропільського кургану в 1852 – 1853 рр. проводились розвідки навколишніх територій. О. В. Терещенко зазначив, що
«… на пути через безуездный город Никополь до реки Базавлука, на 153 верстах, они [курганы – С. П.] сгустились в таком множестве, что поражают своим видом, разнообразием, величиною и устройством… протяжение между Базавлуком и Чертомлыком, на землях барона Штиглица и генерала Зейферта, покрыто большими буграми, которые занимают площадь в 70 верст. Почти все они осыпаны здесь мелкими курганами… Геррос должен быть на этой обширной площади и, конечно, он начинается от Базавлука, а оканчивается Екатеринославом» [Терещенко А. Очерки Новороссийского края // ЖМНП. 1853. Ч. 79. №№ 7 – 9. С. 9 – 10, 16].
Про цілу низку великих скіфських курганів у цьому районі також зазначив і О. Є. Люценко в 1854 – 1856 рр. [Полин С. В., Алексеев А. Ю. Скифский царский Александропольский курган IV в. до н. э. в Нижнем Поднепровье. Киев – Берлин: «Видавець Олег Філюк», 2018 (Серия «Курганы Украины», Т. 6). С. 39 – 40].
Широкий розвиток археологічних досліджень у Російській імперії та зростання до них інтересу в суспільстві зумовили створення в 1859 р. Імператорської археологічної комісії, завданням якої стало систематичне і планомірне дослідження старожитностей на території Російської імперії.
Одним із перших її кроків було продовження досліджень скіфських курганів у районі, де передбачалося розміщеня скіфського Герроса на правобережжі Дніпра, неподалік від м. Нікополя, виявлених у попередні роки О. В. Терещенком та О. Є. Люценком. У 1859 – 1863 рр. молодший член Імператорської археологічної комісії І. Є. Забєлін досліджував низку курганів скіфської знаті. У нижній течії р. Томаківка, біля сучасного с. Мар’ївка (Запорізький р-н, Запорізька обл.) він розкопав Гермесову Близницю, біля с. Григорівка (Солонянський р-н, Дніпропетровська обл.) дослідив Краснокутський курган, а поблизу смт Томаківка (Томаківський р-н, Дніпропетровська обл.) – Гостру Томаківську Могилу, Томаківську Близницю та ін. [Древности Геродотовой Скифии. Сборник описаний археологических раскопок и находок в Черноморских степях. СПб., 1872. Вып. II. С. 29 – 42; 44 – 53; 59 – 69; 70 – 73; Семенов-Зусер С. А. Краснокутские курганы // Ученые записки Харьковского университета. Харьков, 1939. № 15; Мелюкова А. И. Краснокутский курган. М., 1981]
Вінцем досліджень І. Є. Забєліна стали розкопки скіфського царського кургану Чортомлик біля сучасного с. Чкалове (Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.) у 1862 – 1863 рр., що фактично розміщувався на території майбутнього Орджонікідзевського регіону. Висота кургану за різними даними сягала 19 – 22 м, діаметр – 110 м (мал. 2). Насип мав специфічну форму: вершина являла собою рівну площадку близько 15 м у діаметрі, в центрі якої в ямі стояла половецька кам’яна баба; північний схил вершини був майже прямовисним до висоти близько 10,5 м, де знаходилась тераса завширшки до 2 м, що ніби ділила курган на два яруси. Насип по основі був оточений потужною кам’яною крепідою і наброскою з дрібного каміння, що високо піднімалася по схилах.
У різних частинах насипу і в крепіді часто зустрічалися кістки тварин, уламки амфор, у тому числі і таврованих, ліпних посудин, окремі деталі і набори кінської вуздечки, наконечники стріл. Виявили також великі скупчення приношень: у центрі кургану на глибині 6,5 м від вершини знайшли близько 250 комплектів вуздечних наборів із різними бронзовими прикрасами, велику кількість кінських нагрудних прикрас, кілька золотих вуздечних деталей, прикраси похоронних возів – 10 бронзових навершь і 234 бронзові круглі бляхи, бронзова гривня, 267 наконечників стріл і ажурний предмет у вигляді черпака. На підкурганній поверхні в північно-західному секторі перед стінкою крепіди суцільною смугою завдовжки близько 14 м і завширшки близько 1 м лежали залишки тризни у вигляді кісток коня і фрагментів амфор.
Під центром кургану археологи відкрили основну гробницю, що супроводжувалася низкою поховань в окремих ямах. Під північно-східною частиною крепіди знаходилось поховання підлітка зі списом і кам’яним бруском («страж»).
Біля самої гробниці виявили три кінських могили, де знайшли останки 11 загнузданих і засідланих коней із золотими та срібними прикрасами. На двох кістяках збереглися бронзові набори нагрудних прикрас. Кінські поховання супроводжувалися двома похованнями «конюхів» (мал. 3).
Центральна гробниця складалася з прямокутного колодязя, в якому на глибині близько 11 м по кутах влаштовувались чотири камери.
У південно-західній камері знаходився основний похований – «цар».
На голові у нього був головний убір, прикрашений золотими бляшками; на шиї – золота гривна. На поясі з бронзових пластин кріпився меч з обкладеним золотом руків’ям, прикрашеним зображеннями двох голів бика. На руки були надягнені широкі золоті браслети, на пальці – персні, на гомілки – бронзові поножі. Біля скелета лежали нагайка, прикрашена золотою стрічкою, і залишки шкіряного горита з великою кількістю стріл, 6 наконечників списів та дротиків, бронзова чаша і срібний посуд.
Поруч знаходилося супроводжуюче поховання воїна з золотою гривнею на шиї, срібним браслетом і золотим перстнем на руці. Біля пояса, набраного з бронзових пластин, лежали меч і сагайдак зі стрілами і ножем.
У північно-західній камері в розписному саркофазі було поховання «цариці». Жінка лежала в розкішному вбранні: головний убір, обшитий золотими бляшками, з налобною стрічкою з підвісками, золоті гривна, браслети, 9 перстнів. Поруч лежало бронзове дзеркало. Неподалік знаходився скелет її слуги, при якому були бронзовий і залізний браслети, сагайдак зі стрілами і ножем; поруч стояли 13 амфор. У цій камері дослідники також знайшли срібну Чортомлицьку амфору, прикрашену фризом із зображеннями сцен приборкання скіфами коней і чудовим рослинним орнаментом. Поруч лежало велике срібне блюдо з ручками, прикрашене рослинним орнаментом і жіночими фігурами, в ньому – срібний черпак.
До камери з похованням «цариці» примикало велике прямокутне в плані підземелля з декількома нішами, що утворювало додаткове приміщення для розміщення «царських» речей і супроводжуючих поховань. Тут були виявлені виразні сліди невдалого пограбування через підземний хід із північної поли кургану.
У північно-західній ніші знайшли напівзруйнований скелет, бронзову позолочену чашу, сагайдак зі стрілами, залізний меч з обкладеним золотом руків’ям.
У південній ніші-схованці лежали залишки дерев’яного горита із золотою оббивкою із зображеннями сцен із грецької міфології (мал. 4), меч із обкладеними золотом руків’ям і піхвами (мал. 5), ще один меч із таким же руків’ям, пояси з бронзовими пластинками, ножі, гаки та цвяхи. Ще три мечі з обкладеним золотом руків’ям були встромлені в стінку. Крім того, в підземеллі знайдено великий бронзовий казан із зображеннями фігурок козлів по бортику, бронзове дзеркало, шестирожковий бронзовий світильник, велика кількість золотих бляшок, прикрас і уламків золотих виробів.
У північно-східній і південно-східній камерах містилося дорогоцінне оздоблення «царя» і «цариці», від яких збереглася велика кількість нашивних золотих бляшок, підвісок, бусин і пронизок, бронзове дзеркало, веретено та ін. Тут же знаходився і господарський інвентар (бронзовий казан, амфори, 6 ножів, срібний черпак і ін.) та наконечники стріл. Біля входу в північно-східну камеру лежав «страж скарбів», що мав при собі бронзову гривну, золоті скроневу підвіску і перстень, сагайдак зі стрілами і ніж [Древности Геродотовой Скифии. Сборник описаний археологических раскопок и находок в Черноморских степях. СПб., 1872. Вып. II. С. 74 – 118; Алексеев А. Ю., Мурзин В. Ю., Ролле Р. Чертомлык. Скифский царский курган IV в. до н. э. Киев, 1991].
Розкопки курганів скіфської знаті в Дніпровському степовому Правобережжі в 1852 – 1863 рр., проведені на досить високому для того часу рівні, вперше дали вченому світу і освіченій громадськості наочне уявлення про скіфські царські кургани, про матеріальну і духовну культуру скіфів і стали вирішальним аргументом у суперечці про місцезнаходження скіфського Герроса – місця поховання скіфських царів. На їхній основі склалися уявлення про поховальний обряд і основні елементи скіфської матеріальної і духовної культури.
Ці кургани по праву ввійшли до золотого (в прямому і переносному сенсі) фонду вітчизняного скіфознавства. В Імператорському Ермітажі в Санкт-Петербурзі було відкрито спеціальний Нікопольський зал, де представлялись знахідки з цих курганів [Придик Е. Мельгуновский клад 1763 г. // МАР. 1911. № 31. С. 21.; Макаренко Н. Е. Художественные сокровища Императорского Эрмитажа. Краткий путеводитель. Петербург, 1916. С. 61].
Після розкопок скіфського царського кургану Чортомлик у 1861 – 1863 рр. район межиріччя Базавлука, Солоної та Чортомлика надовго залишився поза увагою археологів. Тільки грабіжники, які дізналися після успішних розкопок Чортомлика про скарби, приховані в місцевих курганах, упродовж багатьох років грабували тутешні кургани. З’явилися в цих місцях навіть професіонали цього промислу [Полін С. В. Про пограбування скіфських курганів в районі Чортомлика // Археологія. 2003. № 2; Мозолевский Б. Н., Полин С. В. Курганы скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и Соболева могилы). Киев: «Стилос». 2005. С. 427 – 444]. У колекції Б. І. і В. М. Ханенків є набір золотих бляшок і бронзовий посуд із курганів Нікопольщини, що походять, мабуть, із багатого поховання [Б. И. и В. Н. Ханенко. Древности Приднепровья и побережья Черного моря. Киев, 1907. Вып. V. С. 12 (№№ 422 – 423, 514 – 526, 528 – 562].
У колекції відомого промисловця й археолога О. М. Поля існувала ціла низка золотих і бронзових речей, які походили з курганів у районі Чортомлика [Каталог коллекции А. Н. Поль в Екатеринославе. Сост. К. Мельник. Киев. 1893. Вып. І – IV, С. 77]. Низку скіфських речей із курганів Нікопольщини демонстрував Д. І. Яворницький на виставці VI Археологічного з’їзду в Одесі в серпні 1884 р. [Труды VI-го Археологического съезда в Одессе (1884 г). Одесса, 1866. Т. 1] У Метрополітен-музеї в Нью-Йорку зберігається золота оббивка піхв меча Чортомлицького зразка, також знайдена в одному з нікопольських курганів [Richter, G. M. A. A Greek Sword Sheath from South Russia // Metropolitan Museum Studies, 4 (1932), 109 – 30].
Джерело: Пам’ятки історії та культури міста Покров. – Дніпро: Журфонд, 2020 р., с. 6 – 11.